Після двох років життя в Європі колишній fashion-редактор «ЕLLЕ Україна» розмірковує про те, що варто було б запозичити нам у західноєвропейських дівчат, а їм – у нас.
Продано! Буквально з молотка пішла на інтернет-аукціоні моя остання пара туфель Сhristian Lоuboutin – чорні замшеві So Kate. Пам’ятаю, як три роки тому ми з Наташею Осадчою ганялися за ними по всьому Парижу. Потрібний розмір так і не знайшли, зате купили цю ж модель в лакованій шкірі і на пів розміру менші. Сто раз читала і писала в своїх статтях: не купуйте туфлі, які вам малі. А сама наступаю на ту ж червону підошву… Точніше, наступала. З того часу, як я живу в Іспанії, коробки з Лубутенами в буквальному сенсі перетворилися на предмет інтер’єру. Втім, як і інші предмети гардероба, за якими раніше ми відчайдушно божеволіли.
До того як переїхати в Іспанію, я сім років пропрацювала модним редактором. Презентації, покази, Мілан, Париж, сотні суконь і височенних шпильок… У Барселоні я поступила в місцевий університет на курс історії мистецтв – тут і почалося моє знайомство з неглянцевою модною Європою. Моїх однокурсниць різного віку і національності об’єднувало одне – абсолютно вільне, часом навіть байдуже ставлення до власної зовнішності. Весь мій світ, де ще пару місяців назад тон задавали найсвіжіші подіумні тренди і стильні колеги по видавничому дому, перекинувся з ніг на голову: в новій реальності люди, немов клоновані, носили кросівки Nіke і базовий набір з Н & M (в кращому випадку). Коли на парах зрідка з’являлися слов’янські дівчата, моє серце завмиpaло, як в музеї перед полотном улюбленого художника: довге натуральне волосся, легкий макіяж, нігті, покриті лаком рівно, а не на ходу. «Наших» в натовпі видно за кілометр, що ж таке – стиль Барселони, і чи існує він взагалі?
На сусідній Ібіці тон задає бохо-шик, трохи північніше, у Франції, носять балетки з ідеально укороченими брюками, південніше, в Мадриді, зустрічаються люди в костюмах і сукнях А-силуету в поєднанні з легким пальто і човниками. У Барселоні – суцільний трикотаж на трикотажі, чорне взуття на платформі і взимку, і влітку, і, природно, його величність мас-маркет.
У рідній Іспанії вплив гіганта Inditex відчувається найбільш гостро, причому має це як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, загальна маса виглядає свіжо і охайно, благо у тій же Zara чудова добірка офісного одягу. З іншого – підлітки, ніби штамповані, слідують безжально мінливих трендам: вчора всі носили сукні-комбінації на футболку, сьогодні – велюрові комбінезони з закосом під Off-White. Про те, що вони будуть носити завтра, дбають десятки дизайнерів, пильно вивчають всі нові колекції: згідно бізнес-моделі власника Inditex Амансіо Ортеги, варіації на тему дизайнерських новинок надходять в магазини кожні два тижні. Тут рідко (читай – ніколи) почуєш імена молодих місцевих дизайнерів і тим більше побачиш дівчат, які їх підтримують. Східна Європа давно обігнала Західну у випуску в світ свіжих талантів і, будучи тут, я ревно спостерігаю за тим, як круто і швидко все розвивається дома.
Моя подруга Катя, одна з найстильніших світських дівчат Києва, живе в Каталонії вже десять років.
«Я літаю додому, щоб залишатися у формі, – сміється вона. – Відвідую свого перукаря, косметолога, зустрічаюся з подругами, згадую, як це – ходити в туфлях з гострим носком і на шпильці».
Про те, що Україну з дівчат не виселиш, я зрозуміла в свої перші місяці тут: як і раніше стежу за тим, щоб мої футболки були ідеально випрасувані, а в красивому взутті можу і сміття піти викинути, благо контейнери стоять прямо за знаменитим будинком Гауді. Чи добре бути такою перфекціоністкою? Не факт. На відміну від європейок, ми занадто невпевнені в собі. Всі мої київські подруги стурбовані спортзалами, дієтами, уколами, в той час як на Заході дівчата приймають себе такими, які є. Тут нормально після тридцяти мати зморшки і ненормально кожні півроку підколювати губи. Від питання ще однієї моєї подруги: «А скільки у тебе зараз сумок?» Стає трохи не по собі – є кілька, і мені з ними відмінно живеться. Київ вимагає від тебе постійно купувати щось нове, доводити: ось, у мене все добре! Тут же доводити нікому нічого не потрібно.
Барселона, як і Берлін, – місто починаючої і практикуючої богеми. Діджеї, художники, галеристи – його альтернативна сторона дійсно енергетично сильна і дуже прогресивна. При бажанні тут можна відшукати альтернативні бутики: в готичному кварталі є два японських Dоshaburi (сюди місцеві модники ходять за трикотажем Rick Оwens і вікторіанськими сукнями Аlexandra Mоura), на прилеглій до Рамбле вуличці – концепт-стор OM (де крім іншого представлені аксесуари українського дизайнера Kоfta ). Чим далі вгору, до нової частини міста, тим менше стає туристів і підлітків, а бездоганно одягнених каталонок – все більше. Тут відчувається вплив сусідньої Франції: джинси, блакитна або біла сорочка, тренчкот, балетки.
знаходиться неподалік). Я і сама недавно купила їх тренчкот, і треба визнати, він чудово скроєний.
Маркетинг-директор ювелірної мережі Rаbat Паула Ната – одна з дівчат, чий стиль втілює моє уявлення про ідеальну каталонку. За натхненням вона часто навідується в Париж, відпочиває в Андоррі і на Форментера, виглядає елегантно і в кедах, і в українській вишиванці. «На стиль каталонок впливає близькість до Франції і Балеарські острови, – резюмує вона. – Нам подобається виглядати розслаблено, як француженки, але при цьому ми трохи більше любимо орнаменти, в нашому стилі відчувається вплив іспанського фольклору і Середземномор’я ». Іспанія і Франція навчили мене ставитися до одягу легше. Тепер ні високому каблуку, я завжди віддам перевагу середньому, а надто тісній сукні – ту, що на розмір більше.
Бомбери Rick Оwens, туфлі Сhanel Slіngback і кюлоти & Оther Stоries поступово витіснили з мого гардеробу скінні-джинси, об’ємні пальта і туфлі на шпильці. Я так і не навчилася носити кросівки, але знайшла для себе елегантні кеди Lаcoste (до речі, однойменне французьке містечко знаходиться зовсім недалеко від Каталонії). Місцеві подруги порадили сайт Vеstiaire Сollective, де можна продати брендовий одяг, що набрид або ж купити новий за цілком приємним цінами (саме на ньому я продала свою останню пару Louboutin).
За ці два роки я вивела кілька правил про те, як виглядати по-європейськи:
1. Не слідувати трендам.
Найбільша наша помилка – сліпо гнатися за модною індустрією. Грамотно складений гардероб – це результат часу, почуттів, емоцій, подорожей. Мода змінюється, стиль залишається: Шанель знала, про що говорить.
2. Міксувати нове і старе.
Немає нічого більш східноєвропейського, ніж ретельно складений look з люксових марок (нехай навіть всі вони зараз висять в 10 Сorso Сomo). Стара вінтажна футболка або минулорічні човники – ідеальні друзі вашої нової остромодної спідниці.
3. Не боятися речей з минулих сезонів.
В одній з моїх улюблених книг по стилю француженка Інес де ла Фрессанж радила покласти нову косуху під матрац і пару тижнів на ній поспати. Мені як і раніше не завжди комфортно носити речі, яким по кілька років, але іспанки і француженки роблять це легко і з гордістю. Немає нічого більш зворушливого, ніж заношений рюкзак Lоuis Vuіtton, який дістався від мами, чи не так?
4. Забути про зміну сезонів.
Чоботи влітку, туфлі з шубою взимку – мій найперший і найулюбленіший європейський модний прийом. Другий – чорні окуляри oversize в похмурий день. ( «Окуляри рятують і від дощу, і від пoхмілля, і від раптових сліз на твоєму обличчі» – писала в своїй книзі «Як бути парижанкою» Каролін де Мегре.)
5. Виходити за рамки.
Ніколи не забуду, як моя подруга Віка з Дніпра приїхала до Барселони святкувати своє 25-річчя. Гості консервативного ресторану буквально ахнули, коли Віка, шарудячи подолом, приземлилася за стіл в величезному малиновому бальному платті Аlexander МcQueen.
Зізнаюся, я мало не впала під цей самий стіл з табличкою «я не з нею», проте захоплені погляди відвідувачів змусили мене розправити плечі. Ось вже дійсно, дівчину з України вивезти можна, а любов до пишних спідниць МcQuееn – ні за що!
Фото – відкритих джерел
Опубліковано 20 грудня 2018 року
