Чи варто припиняти відносини зі свекрухою, якщо вона в вашому домі почувається господинею і вимагає повного послуху? Варто однозначно!
Ви зовсім нічого не втрачаєте. А чоловік, з мамою, може зустрічатися і на нейтральній території.
Цілих 10 років у мене була чудова свекруха, тому що жила далеко від нас. Ми до неї, мали летіти у іншу країну. Це, прекрасно! Бо не має прекраснішої рідні, ніж та, що живе далеко. До речі, це стосується і рідних мам.
Через певний час, ми з чоловіком вирішили, що нам час і про дітей подумати. Ми планували, що у нас їх буде двоє або троє. На даний час нам вже виповнилося 30, отже відкладати більше нікуди.
Про те, що в нас скоро з’явиться дитина, чоловік вирішив поділитися з мамою. Тому вона діяла рішуче і швидко.
У терміновому порядку продала свою трикімнатну квартиру і з валізою речей прилетіла до нас. Купила собі однокімнатну та влаштувалася на роботу, і стала допомагати нам.
Я її вмовляла не втручатися в наше сімейне життя, але вона вважала інакше. Свекруха перекрутила все так, ніби це ми наполягли на її переїзді.
Приїхавши з малюком додому вперше, ми побачили багато людей і накритий стіл. Хоча нам це було і не до вподоби, але ми все ж пообідали. Потім вибачившись попросили всіх зрозуміти, і залишити нас.
З появою дитинки мені не хотілося бачити в себе дома багато людей. Але свекруха наполягла, щоб деякі залишилися і побачили спадкоємця. Я була не в захваті, від такого вчинку. Гості все розуміючи пішли. А от свекруха залишилася допомагати ростити онука.
Перед появою малюка, я прибрала кімнату так, як мені було зручно. Але за час моєї відсутності, вона дозволила собі перекласти всі речі, навіть і у шафі, на свій розсуд.
Відтоді, я не змогла знайти те, що повинно бути у мене під рукою. Вже час дитину годувати, а я все бігаю по квартирі у пошуку потрібної мені речі.
Вперше я висловила свекрусі своє обурення. Вона пішла, але не на довго. Щодня приходила до нас, після роботи, навчала і корегувала, підказувала, показувала і говорила де ми не праві. Мені і так нелегко було, а тут ще й постійні моралізування.
Я, аби не перетинатися з нею, йшла з дитиною в іншу кімнату або гуляти на двір. Але і там свекруха не залишала нас у спокої.
Я вже терпіла, як могла, цілих три місяці. В один прекрасний вечір я не витримала і розповіла їй все. Після такої феєричної розмови, вона все ж пішла.
Тут ми з чоловіком непорозумілись, вперше. Після всіх цих сцен і з’ясовувань стосунків, я не змогла більше годувати дитину. А вже на наступний день він пішов до мами з речами, бо ж дуже вже йому її шкода стало.
Нічого. Тиждень там посидів і повернувся назад. Сміється і каже що тепер у повній мірі мене розуміє. мама оточила його такою опікою, так над ним тряслась, що він і дихнути вже сам не міг. Зрозумів що треба втікати після того, як мама спробувала йому шнурки на кросівках зав’язати по іншому, бо бачте він це зробив не так.
З свекрухою бачимось зрідка на нейтральній території. Чоловік забігає до неї, але не на довго, все ж мама рідна. З дитиною вона теж бачиться, але не часто. Можливо і не можна так, але я більшого не хочу і не витримаю.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.new – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
