fbpx
Історії з життя
Після розлучення я вирішила обручку не знімати. По-перше, так менше людей лізе в душу з питаннями, особливо знайомі, які краєм вуха чули, що ти одружена, а тут гульк – без обручки

По-друге, це убезпечує від настирливих залицянь неприємних типів, які вважають, що, коли тобі під сорок, то ти ладна повестися на отаке «щастя».

По-третє, це чудовий спосіб розірвати стосунки, які вже набридли або ні до чого путнього не ведуть. Отак приходиш черговий раз на побачення з обручкою. Коханий дивиться на руку квадратними очима, а ти така: «Ой, вибач, що не сказала, але я одружена. Ти образився?». Дуже рідко чоловіки готові тебе ділити з ще якимось чоловіком, тому це діє в 99% випадків.

По-четверте, коли ти руками без обручки вибираєш товар, робиш манікюр, гладиш чужого кота і так далі, то це викликає в людей жалість до тебе. А ось цей пункт дістає найбільше. Пані і панове, я щаслива, жаль залиште для себе!

Отож, історія з обручкою має виручити мене й цього разу. Стосунки з цим чоловіком ніби й мої, і все мені подобається, і інтереси у нас спільні, але от боюся знову помилитися. Знаєте, є така лінія, за яку, коли заходиш, то вже мрієш про теплі вечори разом і каву в ліжко. Я стараюся саме до цього моменту тягнути стосунки, а далі включаю всю свою уяву аби доказати собі, що таке щастя буде хіба рік, а далі все зійде на пси.

Валентин просто чудовий і я справді не хочу аби ми спаскудили потім життя один одному і з цих чудових стосунків перейшли в спогади про жахливу колишню/колишнього. Краще мати теплі спогади про роман, ніж вишукувати приємні зі шлюбу.

Приходжу на наступне побачення з обручкою і розігрую свою сценку. Валентин похмуро дивиться на мене, а я вирішила контрольний:

– Слухай, ти мене абсолютно влаштовуєш і я б хотіла продовжити наші стосунки і далі. Але ні до чого серйозного вони не приведуть, ти ж розумієш. Мій чоловік має багато чеснот і я з ним розлучатися не планую.

– Я згоден, – каже полегшено Валентин, – Я теж не хотів тобі казати, що не хочу нічого серйозного, щоб ти не образилася, але зараз все стало на свої місця. Це буде, навіть, доволі цікаво.

Я очима скліпала і вже була змушена продовжити гру, яку сама й затіяла того вечора. Але ж я теж не вперше виходжу суха з води, тому вирішила ввести в стосунки не лише обручку, але й згадку про мого чоловіка

«Василь отак робить, Василь отак каже, Василь отак думає…». Звичайно, що Валентин почав бути кращим, ніж вигаданий Василь і стосунки набрали іншого характеру.

Пройшло близько пів року, а мені все подобається! Валентин став набагато кращим за «василя», стосунки чудесні, я не встигла оглянутися, як просто пролетіла ту червону лінію. Вже я на всю катушку мрію про спільний відпочинок в синіх горах, щоб смерічки і верес під ногами…

Тоді не витримую і кажу:

– Я розлучаюся з чоловіком, бо страшенно тебе кохаю, – кажу. А серце просто завмирає від хвилювання.

– Ну нарешті!, – каже Валентин, – Думав, ти ніколи не наважишся.

Тепер у мене справжня обручка і ранкова кава від Валентина. Я не знаю, як так сталося, може, деяким чоловікам потрібен уявний суперник аби бути кращим для своєї жінки?

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page