Я у шлюбі лише кілька років. Живемо ми із чоловіком в квартирі, яку я ще до шлюбу придбала продавши будинок батьків у селі. Сама я приїжджа, тому родичів у місті не маю, батьків моїх давно на світі немає. До декрету я стрімко просувалася кар’єрними сходами, адже розуміла, що в цьому житті можу розраховувати лиш на себе одну. А нині мені довелося поринути в материнство.

Живемо ми середньо. Ледь витягуємо від зарплати до зарплати. Зі свекрухою стосунки складні, тому я від неї допомоги не чекаю. Вона з самого початку не схвалила вибір свого сина, звідси й усі розбіжності. Вона досі складає губи в нитку, демонструючи свою незадоволеність, коли мене зустрічає.

А чим незадоволена? Та, напевне тим, що я була у її сина начальницею до декрету. тим, що я маю власну квартиру, авто, а вона і досі з мамою своєю проживає. Я то думала, що вийшовши заміж другу маму матиму, але не склалось. я до неї з усією душею, жодного слова кривого, проте Ніна Ігорівна мене недолюблює. А я що? На мені гріха немає, та й жила я без неї і далі проживу.

А нині у нас склалась дуже неприємна і дивна мені ситуація. Справа в тому, що я в декреті третій місяць лиш і зараз мені запропонували знову повернутись на свою посаду, адже той, кого узяли на місце моє просто не впорався з усіма задачами.

Я одразу погодилась, навіть не роздумуючи. Ще до декрету я витратила усі кошти що були у мене відкладені на капітальний ремонт свого житла. Квартира однокімнатна і я за рахунок балкону її розширила. Тепер, ніби як у на дві кімнати, принаймні у дитини свій куточок і ми із чоловіком маємо свій.

Чоловік запевняв, що із появою дитини піде на ще одну роботу і ми не відчуємо відсутності мого заробітку. Але, з появою доньки нічого не змінилось. Він відсиджує на роботі від десятої до п’ятої і повертається додому. Коли я прошу його якось трішки напружитись, адже на підгузки позичила, то він починає розповідати, що то не він не може заробити. Виявляється я не вмію витрачати його зарплатню правильно.

Тож отримавши пропозицію я одразу погодилась. Вирішила, що найму няню, а шанс не втрачу. Але тут несподівано проти виступив не тільки чоловік, а й свекруха:

— Ти тільки про себе звикла думати. – каже мені чоловік. – У тебе донька, яка може бути няня, якщо їй потрібна мама і тільки мама поруч. Ти тепер мама і забуть про себе. Я не для того одружувався, щоб бачити дружину лиш на роботі. Хіба то сім’я буде?

Свекруха теж проти того, аби я виходила працювати. Аргументи у неї приблизно ті ж самі, але головний – занадто рано.

— Головне призначення матері – бути мамою. Як ти житимеш, як працюватимеш знаючи, що твоя дитина із чужою людиною? А чоловік? ти не розумієш, як ображаєш його тим, що виходиш із декрету? Виходить, що він не здатен вас забезпечити. То ти ось це нам показати хочеш?

Немає мені з ким порадитись. Підкажіть, невже вони праві? невже якщо ти стала мамою, то про себе, про кар’єру, про свої потреби потрібно уже забути?

Вони мені обоє говорять правильно?

16,04,2023

Головна картинка ілюстративна.