fbpx

Після того, як ми сходили на гостину до тітки Маші, я більше не можу їсти те, що приготують інші

Сталося це три роки тому. Ми з мамою поїхали в село погостювати у родичів. І звичайно ж, спочатку відвідали всіх рідних та знайомих: бабусь, тітоньок, сусідів. Мені все дуже швидко набридло і дуже хотілося взяти велик і поїхати на озеро. Але наступного ранку мама сказала, що сьогодні треба ще відвідати тітоньку Машу – тоді весь «план візитів» буде точно виконаний.

Коли ми прийшли, тітонька була на городі, щось там висапувала. Нам вона дуже зраділа і одразу після обіймів повела у хату. Посадила нас за стіл і заходилась накривати на стіл. Тут же насипала розігрітого борщу і нарізала хліба. А потім подала нам ложки.

Саме після того я їсти і не можу на гостині. Просто тітонька Маша, перед тим як дати нам ті ложки прискіпливо оглянула їх на світло хекнула на них і витерла фартухом.

У мене апетит пропав одразу. мама теж стала зеленого кольору. Мало того, що на ложки, якими ми маємо їсти дихнула чужа людина, так ще й витерла вона їх у фартух, в якому з городу прийшла.

Добре, що мама зорієнтувалась. Вона підскочила, ніби як допомогти тітоньці. Узяла з її рук ложки і тут же впустила їх на землю. Потім довго вибачаючись вимила їх із засобом для миття посуду.

Ніби й нічого такого, але після того випадку я на гостині ні пити з келихів, ні їсти виделками і ложками не можу. Перед очима моя тітонька і те, як вона дихає на ложку, а потім витирає її звичним рухом у фартух, який хоч і білий, але з городу.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page