fbpx

Після того, як я передала чоловікові гроші, то раптом зникли фото куми з відпочинку і якось дуже швидко чоловік вернувся додому. Сподіваюся, це сталося не через записку, яку я в гроші всунула? Дуже переживаю

З Тарасом я жила по сусідству і змалку він був хворобливим хлопчиком, завжди добре укутаний, навіть в теплу погоду. Це тепер знають слово гіперопіка, а тоді то мама й бабуся були святими жінками і всім бідкалися, що вже й козу купили, а дитина й далі хорує.

Проте, до шістнадцяти років виріз з нього таки гарний хлопець, але та звичка, що все за нього робить мама і бабуся лишилася. Ні, у нього був і тато і дідусь, але вони робили все, що наказували жінки, заради блага єдиного синочка.

Це тепер я така мудра, через роки, але тоді просто закохалася в нього і все. Ми одружилися, батьки купили нам квартиру і ми стали жити і місті. Тарас працював на державній роботі, куди його впхала мама і бабуся, щоб дитина мала стаж і добру пенсію. А я то на одній роботі, то на іншій, то продавцем, то касиром, а далі й в декрет пішла і двох діток на світ привела.

І ось в цей період я й зрозуміла, що то таке чоловік, який не розуміє нічого, окрім свого права на увагу і турботу. Не буду розказувати, як я той період прожила, бо то вийде ціла книжка. Головне, що я з того вийшла, але вже в моєму серцю не було до чоловіка ніякої любові, просто жила заради того аби в дітей був батько, виконувала повністю всі свої обов’язки, як дружини і мами, але вже не було у мене ілюзій стосовно чоловіка.

Хоч яка чудова була державна робота в Тараса, але його зарплати разом з моєю не вистачало, почалися звичні непорозуміння в такому разі, адже діти росли і росли їх потреби.

Але замість того аби вирішити це питання Тарас раптом став на очах танути. Одразу приїхали з села мама і бабуся та почали ним опікуватися, а далі я незчулася, як вже мила в Італії посуд, бо Тарасика треба рятувати, а мені нічого не бракує, тому маю виконати святий обов’язок і допомогти чоловікові.

Знаєте, все так відбулося швидко, я їхала в всю дорогу в голові такі їм фрази відповідала, що я думаю про них і їхнього сина, але тут, на місці, я просто зітхнула з полегкістю! Мене ніхто після роботи ще розмовами не марудив, не переповідав всоте свої негаразди. І я була рада, що просто пересилаю гроші, а його мати і бабуся з ним няньчаться. Так, я не вірила, що з ним щось є, але я точно не думала, що з ним таке.

Так от, я вже тут п’ять років працюю, передаю справно гроші і час від часу приїжджаю. Вже я в очах свекрухи наче нормальна дружина, бо пішов Тарасик на поправку і вже не такий блідий. З роботи «дитину» звільнили, бо хай краще буде вдома, ніж там за копійки здоров’я тратити. Свекруха переїхала до нас і гляділа дітей та свого синочка.

І ось тут почалося смішне. Ніколи Тарас не був спритний до любові, але почали до мене доходити чутки, а далі я вже спостерігала закономірність – де кума моя люба, там і Тарас. І так між іншим написала мені кума, що їде на солоні озера і вже за якийсь час і фото звідти надсилає. Я дивлюся і сама хочу так відпочити, але ж де мені, коли у мене моїх трьох чоловіків і свекруху треба годувати? Аж тут Тарас мені телефонує:

– Передай мені гроші на бус, бо я маю пройти ще одне обстеження і воно дуже коштовне. Але передай Мариною, вона якраз має їхати.

Марина була подругою моєї куми Наталі, якраз спішила теж на води, там їхня компанія збиралася. Я з нею зконтактувалася і так випитую і чую по голосу, що й вона знає все. Ага, думаю, буде вам сюрприз… Я тоді по сто євро з одного і другого боку, а всередину фантиків і записку: «Ні в чому собі не відмовляй, коханий».

А далі самі вже знаєте – і чоловік одужав, і кума перестала мені писати. От тепер себе питаю – що мені робити далі? Що б ви порадили?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page