“Ну що ви, хлопці, підете додому до своїх підстаркуватих дружин?” — посміхаючись, спитав Кирило у друзів.
Після тридцяти років шлюбу він покинув кохану жінку і одружився з дівчиною, яка була молодша за його дочку. Чоловіки посміхалися, дивлячись як їхній приятель намагається молодитися: модні короткі джинсики і вузька маєчка виглядали на дорослому чоловікові дивно.
— Алло, крихітко, ну звичайно, ми сьогодні підемо в клуб, — промуркотів Кирило в слухавку, — і нову сукню тобі купимо.
— Все, мені вже час, — сказав він друзям, — життя тільки починається, — і помчав у світлу далечінь.
Минуло півроку. Та сама компанія старих друзів зібралася за столиком в улюбленому барі. Кирило виглядав стомленим і якимось роздратованим.
— Що, заганяла тебе молода дружина? — з усмішкою спитали чоловіки.
— Та не в цьому річ,— зітхнув Кирило,— от поясніть мені: як молоде покоління живе з порожньою головою? Вони взагалі нічого не знають. Австрію плутають із Австралією, не читають книг. Про історію взагалі мовчу. Мені тут дружина нещодавно заявила, що Тарас Григорович Шевченко – перший президент і тому зображений на гривні. Я починаю дратуватися, пояснювати, а вона плаче, ображається. Їм у школі говорили, головне – ЗНО здати. Знати необов’язково.
Друзі вдумливо похитали головою.
– Хочеться поговорити зі спорідненою душею, обговорити новини, почитати книгу. А я як у пустелі. Поговорити ні з ким. Дружина стоїть гарна, молода. Рот відкриє – дратує, немає слів. Ну гаразд, буду займатись її освітою.
Минуло ще півроку. На зустрічі друзів Кирило виглядав нещасливим.
— Хлопці, у мене до вас величезне прохання. Ми дружимо сім’ями багато років. Поговоріть з моєю колишньою дружиною, Ганною. Виступіть посередниками. Може, вона погодиться зі мною зустрітися, вислухає, вибачить. Адже я не тільки свою сім’ю зрадив. Я втратив душу. Допоможіть…
Кирило опустив голову і зненацька заплакав.
Запанувала незручна пауза.
— Розумієш, у неї ніби теж налагодилося особисте життя, — заговорив Іван. Його дружина була подругою Ганни, — вона зустріла чоловіка. Він наш ровесник, розумний, успішний, кохає її. Тож не знаю, чи вийде.
Кирило глянув на друзів і тихо, але впевнено промовив:
— Вона не зможе забути про все, що в нас було. Я свою дружину нікому не віддам.
Чоловіки зітхнули, однак вирішили більше нічого другові не говорити.
Фото ілюстративне.
