fbpx
Історії з життя
Після цього сусідка намагалася не з’являтися серед людей. А якщо їй доводилося проходити повз, то вона намагалася ні на кого не дивитися. Одного разу вона прийшла до нас додому. Я чула її розмову з моєю матір’ю. Я до останнього не вірила, що одна людина, аж так може вчинити з іншою. А головне – де у людини совість і сили таке робити

Здається, що дорослі люди все розуміють і не повинні втрачати голову через якусь там любов. Але це не так. Наша сусідка тітка Валя була важкою жінкою пенсійного віку. Зовнішність у неї мало нагадувала жіночу. Навіть вусики були.

Часи були не прості, і навіть на пенсії, вона продовжувала працювати кухонним працівником в їдальні при стаціонарі. Вона стала вдовою, але менше ніж через два роки почала з’являтися разом з цікавим чоловіком, приблизно її ж віку. Всі дивувалися, але її близькі знали, що тітка Валя пустила до себе співмешканця.

Вони завжди ходили разом. Вона тримала його під руку і коли проходила повз сусідів, то опускала очі, як закохана школярка. Одного разу я спостерігала незвичну картину. Вони сиділи ввечері на березі, річки, яка протікала біля їхнього будинку, а тітка Валя схилила голову на його плече. Ну як на кадрі з фільму про кохання.

Мені довелося сидіти з ними за одним столом, під час поминального обіду по моєму батькові. Навіть любов не змогла змінити натуру тітки Валі. Вона так і залишилася владною і не надто інтелігентною жінкою. Всі спроби її співмешканця розповісти про випадки з життя мого батька, як це прийнято на поминках, вона обривала їдкими зауваженнями і нензурними висловлюваннями.

Мені складно було зрозуміти причину їхнього союзу – як інтелігентна людина могла існувати поруч з такою жінкою? Було видно, що йому неприємно таке поводження з ним. Але, напевно, у них вдома панує повна гармонія у відносинах, думала я.

Однак через деякий час ця ідилія закінчилася. Співмешканець, зібравши свій нехитрий скарб, поїхав в містечко за 150 км, де у нього залишилася дружина і дорослі діти. Виявилося, що він уже давно відвідував свою дружину, але запевняв тітку Валю, що їде тільки до своїх дітей. Так як час був не простий і продуктів на полицях магазинів практично не було, він завжди відвозив з собою величезну сумку з овочами, м’ясом, молочком і іншими продуктами, які тітка Валя могла принести з їдальні, або виростити на своїй ділянці.

Після цього сусідка намагалася не з’являтися серед людей. А якщо їй доводилося проходити повз, то вона намагалася ні на кого не дивитися. Одного разу вона прийшла до нас додому. Я чула її розмову з моєю матір’ю. Валя скаржилася на долю. Вона плакала і говорила що її співмешканець просто використовував її. Навіть дружина не знала, що він у місті має нову жінку. Коли він приїздив, то запевняв, що важко працює. Вона вірила, адже свою зарплатню він віддавав їй.

Моя мама їй відповіла:

— Навіщо ти накручуєш себе. Адже ці чотири роки ти була щаслива. Це немало часу. Будь вдячна, що він дав тобі таку можливість. Якщо сама не будеш комусь щось розповідати, то ніхто ні про що не дізнається. Сказала мені і забула. Живи, як і раніше, якщо люди не матимуть корму для пліток, то все швидко забудеться.

І це подіяло, жінка заспокоїлася і після цієї бесіди стала знову вести звичайне життя. А оскільки характер у неї був не простий, то й пліток не було. Скоро всі і справді забули про її любов.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page