Після твоїх слів про мою дружину до онуків я тебе, більше не підпущу! Ось такі слова я почула від свого власного сина який не підпускає мене до онуків і навіть не повідомляє їм про те, що у них є бабуся. Може я і помилилася, але вибачатися – забагато честі!
Мій син Михайло познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оленою відразу після ВНЗу. Не буду приховувати – я була категорично проти їх відносин. А що б зробили ви на моєму місці? Михайло – освічений 25-річний хлопець, виконавчий директор в невеликій компанії. Він з пристойної сім’ї а ця Олена – приїхала з якогось села, а точніше – втекла з неблагополучної сім’ї, 19-річна простачка. У її матері троє дітей – від різних шлюбів, батька свого вона не знає. Ви ж розумієте, що це успадковується!
Так що я була проти, про що сказала і Михайлу, і їй. Але ця дівчина вчепилася в нього, навіть почала мені грубити у відповідь на мої дзвінки з пропозицією по-хорошому залишити нашу сім’ю в спокої. Михайло був на її боці і попередив, що якщо я не перестану ображати його вибір – ніякого спілкування зі мною не буде.
Мати йому, звичайно, була не потрібна. Батько перед cмepтю залишив йому, як і мені, кругленьку суму грошей на рахунку, а трикімнатну квартиру подарував ще до cмepті, навіщо ж йому мати ?! А я говорила своєму чоловікові – майном повинні управляти батьки! А не діти … у дітей і в 20 і в 30 років розуму може не бути, тільки гoрмoни … Весілля вони справили самі, мене там не було. Я спробувала перед весіллям напоумити дівчину, що негоже їй гуляти на чужі гроші, не дворянської ж кpoвi – могли б просто розписатися, все одно ненадовго. Так, так і сказала. Ну правда ж! Але Михайло вихопив трубку і стільки на мене вилив, що страшно згадати!
А потім про мене забули. Я намагалася, ще поговорити з ними, але мене просто грубо посилали. За 8 років я бачилася з сином раз 5-7, не більше. Як вони живуть – не знаю. Знаю, що син оплатив їй освіту, вивчилася на дизайнера. У неї тепер студія, малює якісь картини. А у сина бізнес, викупив частину компанії, в якій працював. Чотири роки тому у них народилася двійнята. Мене ніхто не кликав, навіть на привітання в соцмережі з народженням дітей син не відповів, уявляєте?!
Я приїхала до них, а там ця Олена була вдома. Ну мені вона і сказала, що не бажає бачити мене поруч з ЇЇ дітьми, і виштовхала з квартири. А я наговорила їй, що дітей вона нагуляла, і що ще треба довести, чиї вони ну і так далі. Негарно, звичайно, але нерви потріпала просто всі! Адже двійні не було у нас в роду ні в кого!
А через якийсь час син приїхав до мене з висновком експертизи ДНК: 99.9%, що діти від нього. Показав і запитав – чи не хочу я вибачитися перед Оленою, і перед ним? Я знову зірвалася:
-Хто вона така, щоб я вибачалася ?! Я, мати, повинна вибачатися перед нею? Так це вона мені «спасибі» повинна сказати за сина, а я щось його не чула!
– «Матері з цього дня у мене більше немає. У мене є сім’я, а я нікому не дозволю витирати об неї ноги. Прощай» – це були останні слова мого сина, які я чула. Далі були тільки «до побачення» і «мені нецікаво» на будь-які дзвінки.
Я недавно зустріла Олену з онуками, підійшла, спробувала заговорити, дітям сказала, що я їх бабуся. Так ця дівка схопила дітей і потягла геть, сказавши, «Ця стара тітка не при собі, ходімо швидше». Я подзвонила в сльозах синові, а він холодно повідомив, що бабусі у його дітей немає. Він в курсі про зустріч і сам сказав дружині так відповідати, якщо я полізу спілкуватися з дітьми.
Я навіть зверталась до юристів з питанням чи можу я добитися спілкування хоча б з онуками? За що їх-то позбавляють спілкування зі мною?! Та коли юристи хотіли поспілкуватись з сином він сказав: « Знати її не хочу! Цієї людини біля моїх дітей не буде. Виростуть і спитають про неї – розповім, чому вона для них «не існує». Розповім, якими словами їх «бабуся» називала їхню маму. Розповім, що вона говорила її родичам по телефону. Розповім, як пoгрoжувала їй рoзпpaвoю. Як ображала їхню маму перед весіллям. Як обзивала 3-місячних онуків. Щоб вони зробили висновки і не повторювали помилок. А бабуся у них і так є – дійсно любляча. А мені її потуги, чесно визнати, нецікаві. Можете взяти з неї побільше грошей і спробувати судитися – все одно програєте!» Далі кинув трубку.
Як бабуся – тобто родич, який має право на спілкування з дітьми, я можу вимагати в судовому порядку встановлення режиму спілкування з дітьми. Але суд в будь-якому випадку буде з’ясовувати дійсні причини для спілкування і чому мені створюють перешкоди і в моєму випадку явно не буде прихильний до вимог, якщо обоє батьків категорично проти. Що ж мені робити?
Очевидно ж, що бабусі не потрібні ці діти, їй потрібен факт здійснення впливу на цю сім’ю, участь в ній. Її поїдає самотність, вона хоче мати вплив хоч на кого-небудь – і вибирає своєю ціллю малолітніх онуків. Навіщо це потрібно дітям і їхнім батькам? Що вона можете дати хорошого онукам, якщо ненaвидить їхню матір і не поважає свого сина? Якщо жінка хоче повернути прихильність сина, то починати слід не з судової тяжби, а з налагодження стосунків з родиною сина. Як мінімум – з вибачень. Якщо, звичайно, це можливо у цьому випадку … Навіть якщо вона виграєте справу, – є 1001 спосіб законно заважати її спілкуванню з дітьми. Слова і думки батьків завжди будуть стояти вище слова бабусі.
А як ви вважаєте? Дійсно в такій ситуації онукам і зовсім краще не знати, що у них є бабуся, яка накоїла стільки «добрих справ».
