Після важкого робочого дня Ганна мріяла лише про те, щоб дочекатися Ігоря з роботи, повечеряти, прийняти ванну та лягти спати. Припаркувавши машину у дворі свого будинку, вона попрямувала до парадного. Несподівано до Ганни підійшла молоденька дівчина, на вигляд років вісімнадцяти, не більше. Вона виглядала дуже втомленою та знесиленою. На руках у тендітної дівчини була дитина.
— Вибачте, а ви Анна? Дружина Ігоря? — спитала вона.
— Так, чим можу бути корисною. – відповіла Ганна.
— Я Женя. Справа в тому, що це син Ігоря. Вибачте. так вийшло. Випадково. Я працювала в кур’єрській службі і принесла того дня вашому чоловікові листа. Мене покинув хлопець і я була дуже засмучена, весь час плакала. Ваш чоловік намагався мене втішити.
— Бачу, втішив так втішив! Від мене вам що потрібне? — спитала Ганна.
— Розумієте, у мене немає свого житла, тому нікуди нам з малим податися. Прошу вас, візьміть його до себе. Адже він син Ігоря. – дивилась у саму душу дівчина.
— Знаєте що, люба, привели у світ, от і займайтеся дитиною самі! Мені яке до того має бути діло?
Байдужим поглядом нагородивши Євгенія Ганна пішла уквартиру. Вдома вона не могла собі місця знайти. Коли повернувся з роботи Ігор, вона прямо запитала у чоловіка, чи правда, що він мав стосунки на стороні. Ігор заперечувати не став, сказав, що все сталося випадково, що сто разів про це вже пошкодував і просив пробачити його.
За кілька хвилин у двері подзвонили. Ігор пішов відкривати та повернувся з малюком на руках. Тим самим. У пакунку була записка: “Його звуть Михайликом. Будь ласка, подбайте про нього. У свідоцтві Ігор записаний татом”.
Чоловік не знав, що робити, Ганна ж за хвилину взяла себе в руки, забрала малюка у Ігоря, а чоловіка відправила в аптеку за пляшечками, підгузками та всім необхідним для малого.
Так, Михайло залишився жити в сім’ї Анни та Ігоря. Але батьки чоловіка категорично відмовлялися приймати онука, надоумили Ігоря зробити тест на батьківство.
От тут і стало відомо, що Михайло не є його сином. Ігор почав умовляти Ганну вирішити ситуацію, але дружина сказала, що виховуватиме Михайлика з чоловіком чи без нього. Своїх дітей у пари не було, не давав Бог чомусь. Ось Ганна і вирішила, що Михайла їм послали самі небеса.
Ігор не поділяв думку дружини, тому пішов із сім’ї та подав на розлучення. Анна з малюком справлялася сама, допомагала нянька вдень, коли Анна була на роботі.
А якось Ганна з малим до стаціонару потрапила. Нічого такого, усе за три дні вирішилось, але саме тоді Ганна з Миколою познайомилась. Молодий чоловік був лікарем і йому одразу сподобалась жінка.
Анна з Михайлом все ще перебували в стаціонарі, як одного разу з’явиться Євгенія. Вони з Ганною довго проговорили. Дівчина розповідала свою долю і Ганна все більше переймалась її долею.
Ганна запропонувала Євгенії перебратися до неї додому. Звичайно ж, дівчина була дуже рада. Ганна була мудрою жінкою і їй вистачило душевних сил, аби не доводити що саме вона є мамою малого. Зробила крок назад. Дала змогу Євгенії опікуватись сином, адже ж бачила як не легко дались тій ці пів року розлуки.
Десять років минуло. Ганна щаслива дружина і мама двох синочків. Микола її чоловік. Євгенія теж заміжня, живуть окремо. Михайло обох жінок називає “мамою” тільки одна з них для нього хресна.
Дивне життя і дуже цікаве. Ганна і Євгенія стали ближчими ніж бувають сестри. Покладаються одна на одну, виручають. Адже в цьому світі так важливо знайти свою “людину”.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
