fbpx
Історії з життя
Після важкого робочого дня Ганна мріяла лише про те, щоб дочекатися Ігоря з роботи, повечеряти, прийняти ванну та лягти спати. Вона уже майже дійшла до парадного, як до неї звернулась молода панночка. Сенс сказаного не одразу дійшов до жінки, тож довелось повторити кілька разів

Після важкого робочого дня Ганна мріяла лише про те, щоб дочекатися Ігоря з роботи, повечеряти, прийняти ванну та лягти спати. Припаркувавши машину у дворі свого будинку, вона попрямувала до парадного. Несподівано до Ганни підійшла молоденька дівчина, на вигляд років вісімнадцяти, не більше. Вона виглядала дуже втомленою та знесиленою. На руках у тендітної дівчини була дитина.

— Вибачте, а ви Анна? Дружина Ігоря? — спитала вона.

— Так, чим можу бути корисною. – відповіла Ганна.

— Я Женя. Справа в тому, що це син Ігоря. Вибачте. так вийшло. Випадково. Я працювала в кур’єрській службі і принесла того дня вашому чоловікові листа. Мене покинув хлопець і я була дуже засмучена, весь час плакала. Ваш чоловік намагався мене втішити.

— Бачу, втішив так втішив! Від мене вам що потрібне? — спитала Ганна.

— Розумієте, у мене немає свого житла, тому нікуди нам з малим податися. Прошу вас, візьміть його до себе. Адже він син Ігоря. – дивилась у саму душу дівчина.

— Знаєте що, люба, привели у світ, от і займайтеся дитиною самі! Мені яке до того має бути діло?

Байдужим поглядом нагородивши Євгенія Ганна пішла уквартиру. Вдома вона не могла собі місця знайти. Коли повернувся з роботи Ігор, вона прямо запитала у чоловіка, чи правда, що він мав стосунки на стороні. Ігор заперечувати не став, сказав, що все сталося випадково, що сто разів про це вже пошкодував і просив пробачити його.

За кілька хвилин у двері подзвонили. Ігор пішов відкривати та повернувся з малюком на руках. Тим самим. У пакунку була записка: “Його звуть Михайликом. Будь ласка, подбайте про нього. У свідоцтві Ігор записаний татом”.

Чоловік не знав, що робити, Ганна ж за хвилину взяла себе в руки, забрала малюка у Ігоря, а чоловіка відправила в аптеку за пляшечками, підгузками та всім необхідним для малого.

Так, Михайло залишився жити в сім’ї Анни та Ігоря. Але батьки чоловіка категорично відмовлялися приймати онука, надоумили Ігоря зробити тест на батьківство.

От тут і стало відомо, що Михайло не є його сином. Ігор почав умовляти Ганну вирішити ситуацію, але дружина сказала, що виховуватиме Михайлика з чоловіком чи без нього. Своїх дітей у пари не було, не давав Бог чомусь. Ось Ганна і вирішила, що Михайла їм послали самі небеса.

Ігор не поділяв думку дружини, тому пішов із сім’ї та подав на розлучення. Анна з малюком справлялася сама, допомагала нянька вдень, коли Анна була на роботі.

А якось Ганна з малим до стаціонару потрапила. Нічого такого, усе за три дні вирішилось, але саме тоді Ганна з Миколою познайомилась. Молодий чоловік був лікарем і йому одразу сподобалась жінка.

Анна з Михайлом все ще перебували в стаціонарі, як одного разу з’явиться Євгенія. Вони з Ганною довго проговорили. Дівчина розповідала свою долю і Ганна все більше переймалась її долею.

Ганна запропонувала Євгенії перебратися до неї додому. Звичайно ж, дівчина була дуже рада. Ганна була мудрою жінкою і їй вистачило душевних сил, аби не доводити що саме вона є мамою малого. Зробила крок назад. Дала змогу Євгенії опікуватись сином, адже ж бачила як не легко дались тій ці пів року розлуки.

Десять років минуло. Ганна щаслива дружина і мама двох синочків. Микола її чоловік. Євгенія теж заміжня, живуть окремо. Михайло обох жінок називає “мамою” тільки одна з них для нього хресна.

Дивне життя і дуже цікаве. Ганна і Євгенія стали ближчими ніж бувають сестри. Покладаються одна на одну, виручають. Адже в цьому світі так важливо знайти свою “людину”.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page