fbpx

Племінниця на заробітки поїхала ще десять років тому, тому так склалось, що саме я мусила доглядати, а згодом і провести в останню путь сестру. Якщо до мами, коли та була жива вона з’явитись не могла, то оформляти спадщину приїхала швидко. Проте тут на неї чекав сюрприз

Племінниця на заробітки поїхала ще десять років тому, тому так склалось, що саме я мусила доглядати, а згодом і провести в останню путь сестру. Якщо до мами, коли та була жива вона з’явитись не могла, то оформляти спадщину приїхала швидко. Проте тут на неї чекав сюрприз.

Моя племінниця виїхала за кордон на заробітки ще десять років тому. Шлюб у неї не склався, з чоловіком вони розлучились, а дітей підіймати потрібно було. Там, в Італії вона вийшла заміж за хлопця з України і згодом забрала до себе дітей.

Поки діти були тут, вона ще приїздила, а як тільки малі з нею там оселились. про свою матір вона і не згадувала. Передавала, звісно передачі і гроші, але не приїздила останні чотири роки зовсім.

Саме на цей час припала недуга сестри. Спочатку ми вірили, що все налагодиться, проте сестра злягла і так склалось, що саме мені випало її доглядати.

Коли я бачила, що сестрі на цім світі залишилось недовго я зателефонувала племінниці і попросила приїхати, аби попрощатись, проте вона не сказала, що змоги приїхати немає, адже всі гроші витратила на оплату орендованого житла.

Отже свою сестру в останню путь я провела. Звісно, племінниця гроші передала, але від того мені легше не було. шкода свою сестру просто до сліз, адже вона все для своєї дитини робила, дітей їй гляділа, а віддячила та їй виславши 500 євро.

Сестра моя жила у нашій батьківській хаті, яку ми з нею колись навпіл успадкували. Мені житло не потрібне було, тож я не претедувала на свою половину, але те що воно моє – знала і пам’ятала. Коли ж сестри не стало син заговорив про те, що за гроші які ми могли б отримати від продажу того будинку вони з невісткою придбають однокімнатну квартиру у столиці.

Мій син уже п’ятнадцять років у столиці і всі ці роки житло вони з сім’єю орендують. Тож я зраділа і у відповідний строк пішла оформлювати спадщину, адже саме я доглядала і провела в останню путь сестру.

От тут моя племінниця і з’явилась. І гроші знайшла не тільки на дорогу, а й на юристів. Не хоче вона, аби я дім її продавала. Хоча чому, власне її?

У село мені хоч не виходь, кожен намагається повчати і кажуть мені, що я не права і не повинна залишити рідню на вулиці.

Але поясніть мені, чому власне, я не права? Вона далеко, мама їй потрібна не була, а от дім потрібен?

Знаєте, я людина добра, але саме у цій ситуації поступатись не збираюсь.

Хіба ж я не права?

20,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page