Ще з часів інституту, зізнаюся чесно, я не відрізнялася особливим розумом і кмітливістю. І судячи з усього, цим вирішив скористатися мій майбутній чоловік. А я цього не змогла вчасно помітити. Може ще не пізно?
Я вийшла заміж 7 років тому. Наше сімейне життя почалася з великих покупок: ми відразу купили дві машини (мені і йому) і дачу. Але все це записали на чоловіка. Я тоді й гадки не мала, що є якась різниця, тому навіть не думала сперечатися. Тим більше це все наше, сімейне. Поступово ми почали купувати і в квартиру нові меблі, техніку та інший побутовий інвентар. Дітей ми поки не встигли завести, тому всі наші гроші складалися в загальний бюджет, а після ми з чоловіком сідали і обговорювали майбутні покупки.
Мене все повністю влаштовувало. Заробляли ми з чоловіком непогані гроші, тому могли собі дозволити буквально все: і відпочинок за кордоном, і салон краси, і дорогий ресторан. Весь наш капітал ми тримали вдома, а не в банку. Мій чоловік противник того, щоб гроші знаходилися на банківському рахунку. Так в принципі фінанси то вдома у нас ніколи довго і не залежувались, а спускалися то на розваги, то на потрібні речі в дім.
Але ось недавно, я абсолютно випадково почула телефонну розмову мого чоловіка і його друга-холостяка. Я звичайно не підслуховую, але на цей раз я не пошкодувала, що опинилася поруч. Мій чоловік радив другу купити квартиру до одруження, щоб в разі розлучення, йому не довелося ділити її з дружиною. Він прям так і сказав: раптом вона відсудить у тебе половину квартири, а так ти їй нічого не винен будеш. Я прикрила рот рукою, щоб не ойкнути від подиву. Потім чоловік з усмішкою заявив, мовляв, щоб друг не поспішав з шлюбом і для початку зважив всі плюси і мінуси. Якщо це буде вигідно йому, то можна спокійно йти під вінець. Ніколи б не подумала, що мій чоловік такий розважливий. Чи як це назвати?
Кілька хвилин постоявши за дверима, я вирішила піти в спальню. Уже в іншій кімнаті до мене дійшло, що все наше майно записано на чоловіка і навіть моя машина. Не думаю що це збіг. Чи все ж він? Чи, може, я себе просто накручую, і не варто так переживати. У нас з чоловіком завжди були і є хороші стосунки. Не думаю, що він міг зі мною одружитися через вигоду. Але як тоді розуміти цю пораду товаришу.
Кілька днів я не знаходжу собі місця, батьків не хочу засмучувати. А близьких подруг у мене немає. Запитати чоловіка безпосередньо мені страшно. Але факт залишається фактом, якщо мій чоловік захоче розлучитися, я залишуся без гроша за душею. Невже він і, справді, все продумав наперед?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
