Почувши новину про те, що стане бабусею. мама сама нам запропонувала, аби ми до неї переїхали. Вона одна у трикімнатній квартирі живе, а ми свою орендували. “Доки онук з’явиться, то ви й кімнату йому облаштуєте” – говорила вона. Звісно, ми погодились, адже нам і до того було накладно такі гроші за оренду віддавати. а з появою дитини ми узагалі не уявляли, як жити мали б.
Я не наполягала наполягала на переїзді і на тому, аби ремонт робився, мама сама сказала, що хоче для онука гарну кімнату зробити і весь ремонт сплатить. Ми з нею обирали фарбу, меблі та інші дрібнички. Вона тільки попросила, щоб мій чоловік нас звозив у кілька магазинів, подивитися як наживо виглядає те, що ми потім замовимо.
Ми очікуємо на появу своєї першої дитини. Під час останнього відвідування спеціаліста нам сказали, що буде хлопчик. Батьки чоловіка дали грошей на ремонт квартири маминої. А мама сказала, що оздобить дитячу кімнату для онука, щоб зробити свій внесок.
Ремонт у квартирі косметичний було зроблено вчасно, навіть підлогу поміняли у майбутній дитячій, залишилось лиш стіни привести до ладу, стелю, меблі обрати.
Поїхали ми з мамою і чоловіком фарбу купувати гіпс для стін і ліжечко з комодом. Але виявилось, що одразу в магазин ми не їдемо – мамі потрібно було заїхати в кілька місць у її справах. Зрештою ми кілька годин каталися містом, бо мама моя щось там собі робила. Потім вона до подруги її відвезти попросила і в кінці видає:
— Ну, сьогодні вже пів дня промотались, ти, доню додому їдь відпочивати, а я до подруги пішла. Може завтра з’їздимо.
Ну тут не тільки у мене, а й у чоловіка міцне слівце вирвалось. Ну справді, що за цирк такий. Проте, якщо я сказала і видихнула, то мій чоловік був багатослівним. Пояснив мамі, що вона не права і так не робиться. Мама тоді йому щось відповіла, він їй. Слово за слово і понеслась душа до раю. Ледь я їх порозводила. Прикро, що мама так і не вибачилась і провини своєї не визнала.
А ввечері мама повернулась від подруги і прямо до нас у кімнату зайшла. Поклала на стіл двадцять тисяч гривень і казала, що то гроші які вона мала вкласти в ремонт кімнати для онука, але не робитиме цього:
— Я сьогодні зрозуміла, що ти, Романе не та людина якою себе показувала. Не зможу я жити з вами під одним дахом. Що б не було, а якщо ти раз дозволив собі так зі мною через подібну дрібницю говорити, то що буде далі?
Ми з чоловіком дивились на неї і не знали як усю бурю емоцій своїх вмістити у слова, бо таких ще не написали і не вигадали. Ремонт у квартирі за рахунок свекрів зробили, а тепер вона нам кладе на стіл папірці і каже до побачення?
Нині нашому сину уже три роки, ми у сватів в селі мешкаємо від самого його народження. З мамою я своєю не спілкуюсь принципово, адже не можу пробачити отого її вчинку. Вона телефонує часто, шле покаянні повідомлення, вже навіть сватам гроші за ремонт повернула, дуже хоче онука побачити, познайомитись.
Та я того не хочу. У мене перед очима і досі оці папірці на столі і її металевий голос – з’їжджайте. Бабуся просить маму простити і зрозуміти, говорить, що вона тоді справді злякалась і радилась із нею як вчинити, але я не можу.
Вважаю, що онуку така бабуся ні до чого. Мама моя вже показала своє ставлення до нього і до нас, а таке не прощається.
Хіба ж ні?
22,02,2023
Головна картинка ілюстративна.