fbpx
Історії з життя
Подарувала Ірі засіб для чищення, гумові рукавички і мочалки. Думала зрозуміє, виправиться, а вона образилася

Не можу сказати, що я категорично проти вибору сина. Щось хороше в цій жінці є: наприклад, вона творча людина: любить щось вигадувати, малювати, пише чудові вірші. Сама вона працює в рекламному агентстві – там такий талант і справді цінний. Але творчі люди бувають ті ще любителі творчого хаосі. А ще «художника образити може кожен», і вона не переносить критику на свою адресу.

У неї своя квартира, де вони живуть з моїм сином. Невістка просто забула про прибирання, вважаючи, що все це натирання і намивання наводить тугу, стомлює душу. І взагалі – вважає, що у них вдома відносно чисто. Ну так, якщо не брати до уваги жиру в кухні на меблях, недбалого витертої підлоги, купи розкиданих речей, стоси непотрібних паперів і сміття від її творчості. Я їй якось запропонувала свою допомогу у прибиранні, але вона сказала, що потім нічого знайти не зможе.

В принципі – ну що я переживаю? Син мій з дитинства такий же “чистолюб”, як і Ірця. Дітей у них немає, нехай живуть в безладі, вже дорослі люди. Тим більше невістка не зважає на обстановку навколо, і каже: «Ну що ви так чіпляєтеся? У мене витяжки немає, жир має таку особливість: прилипати. А підлогу я періодично мию, просто ви, зі своєю вродженою педантичністю цього не бачите. Посуд я теж іноді мию, не купуємо ж ми новий, щоб їсти!». Але вся справа в тому, що до них ходять люди – друзі і колеги. Мені за них соромно перед їх гостями!

Подивилася я, чим користується наша чудова господиня і злякалася. У кухні на раковині – шматок господарського мила з ганчіркою – таким предметом миття посуду користувалася ще моя бабуся. Порошок для прання – найдешевший, а для чищення – сода. Як каже Ірця: це марнотратство – витрачати гроші на рекламні фокуси. Все те ж саме входить до складу дешевих коштів. Звичайно, так міркувати просто, коли сама не пробувала і прибирати лінь. Ну, думаю, я їй влаштую.

Наближався Новий Рік з усіма подальшими святами, і я вирішила зробити невістці незвичайний подарунок. Взяла велику коробку з-під кухонного комбайна (спецом з такою назвою) і доверху спакувала його всім необхідним. Вклала безліч порошків, засобів для миття всього-всього: спреї, креми, рідини. А так же спеціальні ганчірочки, гумові рукавички і щітки. Все для того, щоб особливо не перенапружуватися. Ну, погодьтеся, потрібний подарунок – правильно? Ось і притягла весь цей скарб невістці в подарунок.

Невістка спочатку покрутила коробку, щічками порозовіла, мовляв – нічого так, подаруночок, правда я готувати не дуже люблю. Але відкрила і ахнула. Діставала кожен флакончик і ганчірочки з таким відчайдушним виглядом! Оглядала кожну штуковину, як неандерталець смартфон. Я їй кажу: «Мила, ці штуки просто полегшують прибирання!». Вона мені: «Мамо, ви що, дійсно вважаєте мене повною грязнулею, якщо нічого іншого подарувати не придумали?».

Ні, суперечки не було. Просто Ірця навіть чай не запропонувала, дуже образилася, сіла малювати за мольберт, спиною до нас з сином – він мені і налив каву. Розмова не клеїлась в такій обстановці, і я пішла. Потім син телефонував і казав: «Даремно ти так, мамо, вона ж багато працює, старається, ми звикли так жити. Звичайно ж вона образилася, ще й з коробкою ти так обманула. Краще б за ці гроші ти нам витяжку подарувала». Дивне бажання! А від цього стало б чистіше?

Загалом, сама засмутилася тепер. Я до них не ходжу, ніяково тепер, та й безлад їх бачити не хочу. Хоча мені так цікаво – чи користується вона моїм подарунком? Підкажіть, ну що я зробила не так? Це дійсно – не подарунок?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page