Сьогодні я хочу з вами поділитися історією моєї доброї подруги.
У неї є 33-річний син, у якого є дружина і дитина. Онуку 8 років, і він ходить в школу. Як я знаю з розмов моєї подруги, молоде подружжя хочуть ще дітей.
Подрузі 64 роки, самотня жінка. Вірніше, вона сама так всім каже, мовляв, я самотня і нікому не потрібна.
— Чоловіка немає, син дорослий. І я йому більше не потрібна.
До речі, подруга досі працює і отримує пенсію. Тобто вона не сидить цілими днями в чотирьох стінах. Їй є чим зайнятися.
Однак вона з якихось невідомих причин регулярно напосідає на сина і невістку. Вони постійно з’ясовують з нею стосунки і періодично не спілкуються.
65-річна подруга весь час говорить їм, що вона вже стара, що їй недовго залишилося і що їй хочеться жити в родині. Так вона буде відчувати, що комусь потрібна.
Син їй на те відповідає, що так не піде. Вона повинна зрозуміти, що у нього своя сім’я і їм так краще. Дитина у школу ходить і дружина при надії, тому нічого міняти вони не хочуть.
На це моя подруга дуже ображається.
Я їй кажу, щоб вона знайшла собі якесь заняття. Може на курси записалася, на танці сходила або на сайті знайомств зареєструвалася. Може там вона зможе знайти друга. Також доводжу їй, що син і невістка мають право на своє життя. І вони не зобов’язані жити разом з нею. Тим більше, що вона жінка енергійна, дієздатна, здорова і не потребує допомоги.
Не знаю ще, як до неї донести, щоб вона залишила дітей в спокої і дала їм можливість жити спокійно.
Може у вас є варіанти вирішення цієї проблеми? Можливо хтось стикався з подібним? Як пояснити людині, що діти мають право на власне життя і жити з нею ніхто не зобов’язаний.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
