Моя близька подруга близько десяти років одружена і вже є дитина. Чоловік та вона працюють і в хаті достаток, і порядок, як то кажуть. Якось вона почала жалітися, що їй з чоловіком вже нудно, не так як було колись і все таке. Хто на таке не жалівся? Роки проходять і вже ти не та і чоловік теж змінюється. Але її це просто вже дратувало. Вона почала робити йому зауваження, що він лиш лежить на дивані, а вони світу божого не бачать. Не знаю чи то вона Андрія допекла чи сама купила путівку в Солотвино. Далі подзвонила до мене:
– Подруженько, давай по купальник та зі мною соляні ванни приймати і молодість вертати!
– Та яка молодість, в мене купа роботи, – почала було я, але вона й не дала договорити.
– Роботу всю не переробити і ти так за тими турботами й життя не бачиш. Якщо ти не поїдеш, то мені Андрій буде потім при сварці нагадувати. Так, що доказуй. Що ти мені подруга.
Я подумала і справді, давно я ніде не була і за тими роботами ні відпустки людської, ні фотографії гарної.
Поїхали відпочивати. Краса неймовірна, зелено, вода парує, люди навколо щасливі, турбот ніяких. Ми й справді, мов десять років скинули і знову ті дівчатка – тіло легесеньке поплавком на воді пливе. А далі я помітила, що стріляє Марина очима на одного чоловіка, а він на неї. Я не моралістка – хай собі для підняття самооцінки буде. Далі вона почала пропадати вечорами і така вертатися щаслива, мов на перше побачення сходила.
– Світланко, то не на осуд, а лиш так, пофліртувати. Не думай нічого, бо я добре пам’ятаю, що одружена, – пояснила вона мені.
Я змовчала, бо не моя справа, а осуджувати – я б точно так не вчинила і хай її совість мучить.
Вернулися ми щасливі і засмаглі і в мене життя закрутилося навколо родини і назад з головою в будні гіркі. А Маринка теж не дуже й дзвонила і пройшло кілька місяців як я її побачила в місті – вона виходила з готелю. Я ще здивувалася, які у неї можуть бути справи. Аж тут мені задзвонив телефон і я мусила відповісти і так її не спинила, думаю, зараз дожену та підемо на каву. Чи я проговорила хвилин 5 чи більше, аж тут бачу, що з дверей готелю виходить той пан зі Солотвино.
Я не вірю в співпадіння, але реально – це вже перебір. Якби хоч цей пан був красивішим чи ставнішим за Андрія – хай буде, а то нічого особливого, а вона таке творить. Ми обговорили цю ситуацію з моїм чоловіком і він тієї ж думки, що вона просто ганьбить Андрія. Каже аби я їй про це сказала в очі і якщо вона не спиниться, то ми розкажемо Андрієві. Так не хочу це все починати і не знаю чи й варто.
Фото Ярослава Романюка.
