Це сталося в торговому центрі, де ми домовилися з подругою зустрітися, там була дитяча зона і наші діти бавилися, а ми мали змогу спокійно розмовляти. Підбігає до мене моя Наталочка і каже:
– Мамо, купи мені таку іграшку, як в Інни.
Я їй відмовила, бо у нас і так тих ляльок пів хати, а вона хоче купувати чи не кожного дня по дві ляльки, а в магазині іграшок, напевно б, жила.
Звичайно, мала засмутилася, але я їй сказала, що купить таку ляльку Миколай і на тому ми вирішили непорозуміння. Аж тут подруга почала мене повчати:
– Ти що? Дитині не можна відмовляти, бо вона почуватиметься обмеженою і буде змушена заслуговувати твою любов, лиш би ти купила їй ту ляльку. Згадай як ми в дитинстві не мали ніяких ляльок і як ми мріяли про Барбі? Ти цього хочеш для дитини?
– Мені здається, що ми виросли нормальними і без тої ляльки, – відповіла я їй, але та зробила таке лице, ніби я вчинила якийсь злочин.
Я розумію, що дитина хоче завжди бавитися чимось новим, але на цю цікавість грошей не напасешся. Якби я порахувала всі ті гроші, які ми витратили на іграшки, то було б на пів машини. Чи то я просто така скупа і справді ще з дитинства вважаю, що на іграшку треба заслужити? Мама завжди казала, що, коли гарно вчитися і не рвати колготи, то за це Миколай принесе гарну іграшку. Але тоді та лялька стояла на шафі і нею теж треба було гратися дуже рідко аби її не забруднити та не поламати. Отак у мене ще й досі є ляльки з синім волоссям в мами вдома, але моя Наталочка дуже необережно з ними бавиться, на думку мами, і вона їх у неї забирає. Мама вважає, що якщо річ пошанувати, то вона буде на довгі роки, і приводить цей приклад:
– От бачиш, ти лялькою бавилася і для донечки маєш. А якби бавилася кожен день, то тоді б з цієї ляльки нічого й не лишилося.
Я пригадую, що брала ляльку потайки, бо дуже вже хотіла гратися, а мама тоді сварилася, що одяг весь заляпаний і вона брудна. Тоді мені забороняла до неї підходити. Звичайно, що моя Наталочка бавиться всіма іграшками, які є домі і я їй таких вимог не ставлю.
Може, подруга й справді має рацію і я стаю схожою на свою маму?
Фото Ярослава Романюка.
