fbpx
Історії з життя
Подруга веде блог, як виховувати дітей, а її власних дітей виховує бабуся

Є такий вислів “швець без чобіт”. Ось воно точно про мою подругу, яка веде свій блог на тему виховання дітей і всіляко корчить із себе гуру.

Але секрет полягає в тому, що обох дітей вона сплавила на виховання своїй матері, яка живе в селі.

Подруга бачить дітей раз на тиждень, а то й на два. Робить купу гарних фотографій, які потім постійно викладає на своїй сторінці у соцмережах.

Глянеш на фотографії – просто сімейна ідилія. Красива мама, ошатні діти. Ось вони снідають, ось граються, тут мама їх обіймає, просто дивиться з ніжною посмішкою.

Те, що відбувається за ширмою цих фотографій, знають одиниці. Бо якби люди знали правду, то навряд чи подруга була такою популярною.

Колись вона була заміжня, але оскільки одружилися через цікавий стан моєї подруги, про велике кохання з боку чоловіка там говорити не доводилося.

Тому через три роки, коли молодшому було півтора роки, чоловік вирішив, що краще він просто фінансово допомагатиме, аніж далі житиме в такій родині.

Розлучалися вони довго, некрасиво, ділячи все, ледь не туалетний папір. Діти не цікавили ні матір, ні батька. Якось так само сталося, що діти залишилися з подругою.

Вона поїхала переживати лихі часи до матері. А куди вона ще з маленькими дітьми могла подітися? Тим паче, коли декрет ще не скінчився.

На попередню роботу вона не повернулася, думала знайти роботу в містечку, неподалік від села, де мешкала мама. Але там все було дуже сумно, тож подруга подалася до обласного центру на заробітки.

Щодня їздити додому було дорого і довго, тож вона приїжджала лише на вихідні. Усі клопоти про дітей переклала на плечі бабусі.

І хоч подруга обіцяла, що як освоїться та осяде у великому місті, дітей забере, цього не сталося й досі. А відтоді минуло вже три роки.

Роботу Ірця знайшла, а ще почала вести блог, де розповідала про премудрості виховання дітей. Мудро про все розмірковує, скажу вам. А разом із фотографіями щасливої ​​матусі та діточок все виглядає дуже переконливо.

Але вона по три тижні ніяк не може доїхати до своїх “янголят, які давно стали сенсом її життя”. Надсилає матері гроші і на цьому все.

Ірі ніколи, у неї блог, тут ще особисте життя замайоріло на горизонті. Навіщо їй пам’ятати про дітей, яких вона любить та виховує лише на сторінках свого блогу?

Я спочатку намагалася її зрозуміти, шукала виправдання, намагалася увійти у її становище. А тепер розумію, що все це пусте. Блог у неї гарний, речі розумні пише, а сама про виховання дітей знає лише з книжок.

Немає жодного бажання далі спілкуватися з цією людиною. З тією людиною, яку вона створює на сторінках свого блогу, дружити було б непогано, але вона до реальної людини, на жаль, не має абсолютно ніякого відношення.

You cannot copy content of this page