— Свєта, мене на весілля запросили. Грошей на нову сукню немає, може, ти мені позичиш? Синє, довге, оте твоє нове красиве таке. Будь ласка!
Це була улюблена сукня Світлани. Ще й найдорожча сукня у її гардеробі. Вона шила її за індивідуальним замовленням, виріб обійшовся їй у три зарплатні. Дорога італійська тканина і ручна робота – недаремно вона Насті сподобалося.
— Вибач, Настю, але воно мені дороге у всіх сенсах. Ти не вмієш дбайливо ставитися до речей, тому вибач. Пам’ятаєш, мої літні босоніжки? Хто мені каблук зламав? – Відповіла Світлана.
— Подруго, ну ти чого? Так уже в тебе друзів багато, на сукню обміняєш? Говориш так, ніби я не розумію, що беру і збираюсь ним підлогу мити.
Світлана таки позичила подрузі сукню, але з умовою, що поверне вона її цілою і не ушкодженою. Найменша пляма і Настя повертає повну вартість.
Минув день, два, тиждень. Анастасія на зв’язок не виходила. Світлана пішла сама до подруги, але та двері до квартири не відчинила. Світлана чула, що за дверима хтось є, але подруга не воліла робити вигляд, що в квартирі порожньо.
Світлана тепер має прекрасну науку. У неї ні сукні, ні подруги. При зустрічі Анастасія не вітається і робить вигляд, що Світлану не знає. Коли ж та прямо запитала про сукню поглянула так здивовано, що Світлана і сама засумнівалась чи не наснилась їй ця ситуація бува?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
