Я набрав її номер через п’ять років. Як би це дивно не звучало, але вона навіть номер не змінила, наче чекала мого дзвінка. Коли вона підняла слухавку по мені пробіг холодок. Її голос видавався таким щасливим, десь позаду весело сміялися діти …
Буквально після «алло» я втратив дар мови. Я забув все, забув, що хотів сказати. Я почувався щасливим за неї, але в ту ж мить моє серце розривалося. П’ять років назад, вона обіцяла, що буде кохатиме мене завжди, а я просто сміявся над нею, і переконував: «Ти зустрінеш ще своє щастя».
В душі я розумів, що вона не обманює, не жартує, але тоді я все одно пішов від неї. Після того, як вона знову сказала «алло», я поставив слухавку і міцно стиснув телефон в руці.
Поки я стояв у заціпенінні, потопаючи у спогадах, на мій телефон надійшло смс. Вона написала: «Привіт! я чекала твого дзвінка. Дуже хотілося почути твій голос, але ти злякався, як і тоді. Тепер я сміливо можу викинути цей телефон, змінити номер.
Я переконана, що знаю навіщо ти телефонував. Дізнатися, чи досі кохаю тебе. Так кохаю. Я не обманювала тебе тоді … »
Я спробував ще раз передзвонити їй, але абонент був поза зоною досяжності. Дзвонив через день, дзвонив ще і ще. Щодня. Всіма можливими способами намагався її знайти. Але вона, як крізь землю провалилася…
Зараз мені 39 років. Я досі один. У мене немає ні дітей, ні кошеняти, ні собаки. Тільки незмінний номер телефону, що і 15 років тому. Раптом вона подзвонить …
Цінуйте тих, хто поруч, зараз, а не потім!
Автор – Каріна Добровольська.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news суворо заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Intermarium.news.
Фото – ілюстративне(pixabay.com).
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
