Закінчилася відпустка. І разом з нею закінчила своє існування моя сім’я. Ще нещодавно мені здавалося, що ми щасливі і любимо один одного, як і десять років тому, коли тільки одружилися і будували спільні плани для нашої сім’ї. А зараз я відчуваю, що всі ці десять років прожила невідомо з ким. Джерело
У відпустку ми завжди їздили разом – так вирішили ще на самому початку відносин – не відпочивати один без одного. І на цей раз відправилися до моря удвох, залишивши дочку у моїх батьків. Все було просто чудово: і погода, і природа, і нові місця, і море, і наші відносини.
Але за тиждень до закінчення відпочинку подзвонив батько – сказав, що маму відвезли в лікарню, і я терміново виїхала додому. А чоловікові запропонувала затриматися і добути решту часу – він з радістю погодився, що трохи різoнуло десь в душі. Потім він проводив мене, а я вся на нервах повернулася додому.
Добре, що з мамою все обійшлося, і ми з донькою стали чекати тата. А повернувся зовсім інша людина. Я навіть не можу сказати, що відчула, але це був не мій чоловік – весь якийсь нервовий, дратівливий. На всі мої запитання, що трапилося, що з ним, відмовлявся, що все нормально, а я собі навидумують казна-що. Так минуло чотири місяці.
Читайте також: Розсіяний склeроз є досить молодoю хворобою: 9 найбільш поширених симптомів
Протягом цього часу почастішали його відрядження, він часто затримувався, кажучи, що багато роботи. Почалися якісь дивні дзвінки, і чоловік з телефоном став йти в іншу кімнату. Наші інтuмні контакти практично звелися до нуля – він говорив, що сильно втомлюється і погано себе почуває. А ще він зняв обручку – поскаржився, що вона стала тиснути сильно. Я, нічого не підозрюючи, ще збиралася віднести її до ювеліра, щоб збільшити.
Але навіть тоді мені в голову не прийшло, що він знайшов собі іншу жінку. Я ніколи його не підозрювала в зраді. Ми жили добре, досить дружно – якщо і лаялися коли, то швидко мирилися. А вже до того, щоб стежити за ним, перевіряти кишені і телефон, я ніколи не опускалася.
Того разу немов хто смикнув мене. Його телефон дзенькнув – SMS-ка прийшла. Чоловік був у ванній, і я, сама не знаю, чому, взяла і подивилася – від кого і що там. Чоловік, вбігає в кімнату, різко вирвав телефон з моїх рук, навіть відштовхнув і почав кричати, звинувачуючи мене, що я зі своїми ревнощами з глузду з’їхала. А я мовчала, бо встигла прочитати, що там написано: «Думаю про наше море, любов і щастя. Приходь, я жду тебе. Твоя зайка ».
Значить, це тягнеться з відпустки? І коли встиг – адже була у нього всього один тиждень ?! Мовчки дивилася я на свого чоловіка, коханого і єдиного чоловіка в житті і не розуміла, як могло так статися, що він зараз бризкає слиною і люто звинувачує мене – ось тільки в чому? У тому, що він за тиждень знайшов собі коханку і продовжував весь цей час обманювати мене? У тому, що йому вистачило всього лише тижня, щоб забути 10 років спільного життя, все те хороше, що нас пов’язувало, забути мене і дочку – все це кинути під ноги першій-ліпшій безвідмовній хижачці за чужими чоловіками?
Я погано пам’ятаю, що він говорив і кричав. Дивилася на нього і бачила, що це абсолютно чужа людина, повна незрозумілої неприязні і злоби до мене. Ті, кому довелося випробувати зраду чоловіка, розуміють, що я відчувала, а інші нехай повірять, що гірше мені ще ніколи в житті не було.
І погано навіть не від того, що за фактом чоловік знайшов іншу. Найогидніше було те, ЯК і КОЛИ він це зробив. У той самий час, коли я вся в сльозах мчала додому в жaху, що з мамою погано, коли доглядала за нею, дякуючи богові, що все обійшлося, він знайомився, закохувався і розважався.
Зрештою, від раптової любові ніхто не застрахований. Трапляється і таке, що вона наздожене, і немає з нею сил боротися. Але на мою думку, чоловік в такому випадку повинен вести себе чесно і порядно. Не ховатися і не брехати, не звинувачувати дружину у всіх гріхах, а попросити пробачення і розлучитися по-людськи.
А він, виговорившись, пішов, і так грюкнувши дверима наостанок, що штукатурка посипалася. Немов крапку поставив в кінці всього сказаного. Я залишилася одна з його словами, що сама у всьому винна.
Далі було розлучення, розділ майна – все зі скандалами, криками, звинуваченнями і навіть погрозами – він ділив все, включаючи горнятка і тарілки. Головне звинувачення чоловіка, тепер вже колишнього, було в тому, що я не зберегла сім’ю, а скористалася його «помилкою», щоб розлучитися з ним. І навіть про дитину не подумала – позбавила її батька.
Власне, так думав не тільки він – деякі наші друзі і родичі теж звинуватили мене в відсутності гнучкості, терпіння, говорили, що я поспішила, що «кінь про чотирьох ногах і то спотикається».
А я для себе вирішила, що жити далі з людиною, яка за 7 днів забула про все на світі – дружину, дитину, сім’ю, 10 років сімейного життя, про порядність і вірність, відповідальність і повагу, просто не можна. Вірити йому не можна – хто зрадив один раз, зрадить і в інший, причому, другий раз буде вже легше це зробити. І жити з чоловіком, з яким не віриш, теж не можна – це не сім’я.
А якщо це не просто зрада, а зрада і нагромадження брехні, то прощати таке – це принизливо і надзвичайно нерозумно Я його не в тому, що він когось там ще полюбив, а мене розлюбив, а в зраді і відсутності порядності і честі звинуватила. А це прощати не можна, навіть в рахунок пам’яті про прожиті разом роки, адже він сам поставив на них хрест. І я зрозуміла, що не зможу з його зрадою жити – щоранку, відкривши очі, буду про це думати.
І що хотіла сказати: «Жінки, не прощайте зради! Так, всіляке трапляється, але чоловік, який зробив помилку, дійсно помилку, в цьому кається і тому можна постаратися повірити, що більше таке не повториться. А якщо це не просто зрада, а зрада і нагромадження брехні, то прощати таке – це принизливо і надзвичайно нерозумно. Це означає, що з такою дружиною можна поводитись як завгодно – вона все «з’їсть», простить і нікуди не дінеться. Поваги до неї не залишиться ні краплі.
