Неприємності у Євгенка почалися з того, що батько поїхав у відрядження та не повернувся. Потім вони переїхали зі своєї квартири в цю тісну однокімнатну квартирку, мамину спадщину, що залишилася їй від бабусі, і у Євгенка не стало своєї кімнати. На всі його розпитування мама відповідала, що батько зрадник, і вона про нього не хоче говорити. Ще вона почала ні на хвилину не залишати Євгенка без своєї уваги. Наче боялася, що він теж зникне з її життя, як тато.
Коли він пішов у нову школу, що стояла практично за їхнім будинком, мама навіть відпустку брала, щоб зустрічати та проводжати його на заняття, хоча до цього він був цілком самостійним хлопцем. А вже в 10 років навіть збоку це виглядало смішно.
А тут гучна болячка остаточно зіпсувала Євгенкове життя. Коли багато хто перейшов на дистанційку, в тому числі і його мама, це була наче пригода. Нехай схожа на сюжет фантастичний: зі світовим карантином, із самоізоляцією, але Євгенко достеменно знав, що це тимчасово.
Ну, не будуть вони вічно сидіти під замком, ділячи по черзі старенький комп? Тут навіть зиск намалювався – мама змушена була купити йому довгоочікуваний планшет, коли зрозуміла, що за одним монітором їм складно одночасно вчитися та працювати.
Але після карантину, мамине начальство вирішило, що воно даремно платить гроші за оренду офісів, і частина працівників цілком може працювати і з дому. Мама сама напросилася до цієї «віддаленої» частини колективу. І у Євгенка взагалі зник особистий простір.
Раніше хоч кілька годин після уроків він міг побути без контролю, а тепер? Вона, як і раніше, проводжає і зустрічає його зі школи, а вдома…. Спробуй на 16 квадратних метрах кімнати усамітнитися, коли мама будь-якої миті може зазирнути тобі через плече.
Це батьки викреслили один одного з життя, а Євгенко майже випадково постраждав, але за три роки багато чого зрозумів та й вуха в нього є. Він їх іноді «використовує», коли мама розмовляє телефоном або спілкується на кухні з тіткою Анною – своєю сестрою та Євгенковою тіткою. Тітка Анна часто сварить маму, мовляв, настав час на аліменти подати, що за гордість, коли копійки рахуєш? І даремно з квартири з’їхала, можна було й поборотися. Але мама вперто щоразу повторює одне – нам із Євгенком ніхто не потрібен, і від зрадників нічого не потрібно.
Хоч би раз запитала Євгенкову думку. А Євгенкові дуже потрібен був татко, ще Євгенко б їй розповів, що тато вже давно живе в далекій-далекій Італії. Він йому сам сказав, що їде і там не буде зв’язку, тож дзвонити йому більше не варто. З того часу телефон батька вже не відповідав.
Такого номера більше не існує, – так щоразу відповідав механічний голос. Папірець із цим номером Євгенко ретельно зберігав. Він вірив, що батько якось повернеться до міста і його телефон оживе. І тоді…. Тоді він попросить батька відвезти його на рибалку і там, біля вечірнього багаття, у них будуть різні розмови чоловічі. Він спочатку розпитає батька про Італію, а потім розповість, як сумував за ним, як важко самій мамі. Колись батько обіцяв відвезти їх з мамою на море і в зоопарк обіцяв. Щоправда до зоопарку Євгенко вже не хоче.
І ось із появою власного планшета у нього з’явився шанс налагодити зв’язок із батьком. Євгенко дуже хотів знайти в мережі згадку про батьківську спекотну Італію, адже багато що могло змінитися з моменту від’їзду батька, і там з’явився зв’язок. Просто батько не може про це йому повідомити. Адже Євгенко не має свого профілю в соцмережах, а його номер телефону батько не знає.
Ще Євгенко точно знав, якщо мама здогадається про його наміри, то одразу ж запише і його в зрадники. Вона взагалі припиняла всі розмови про батька. Тому батька шукав у ті поодинокі моменти, коли мама зачинялася у ванній. За шумом води легко визначити, коли вона може опинитися за спиною.
Пошук все ж таки дав результат. Тільки не у віддаленому селі без зв’язку батько красувався на фотографії, а засмаглим щасливчиком на березі теплого моря із сином. Але не з ним, із Євгенком. Щасливий і засмаглий батько заходив у воду, тримаючи маленького хлопчика на руках. Фото було на сторінці колишньої маминої подруги, яку Євгенко ще пам’ятав, і на профіль якої зайшов, сподіваючись знайти у тієї в друзях батька. Адже вони раніше усі свята разом святкували. Може, хоч б вона не записала його батька в зрадники.
Так, не записала, вона його забрала. І син у них. А Євгенко батькові не потрібен. Багато чого Євгенко зрозумів, поки вивчав профіль нової дружини батька. Ніякий він не дальнобійник, і не було жодного відрядження. Він справді зрадник, а ще й боягуз.
Євгенко дуже хотів тепер сказати мамі, що він все знає і ніколи її не зрадить як батько. І що він уже дорослий, не треба заради нього сидіти вдома. Тепер вони житимуть по-іншому. І на аліменти хай подає! Вони збиратимуть ці гроші і теж поїдуть до моря! Багато що хотів сказати Євгенко, але коли мати вийшла з ванни, не зміг вимовити й слова. І мовчав майже півроку. Через переживання, – лікарі розводили руками.
