fbpx
Історії з життя
Посиділи за столом гарно, тут немає на що жалітись. Страв було багато і все вельми смачне. Дивлюсь, уже й тортик з’їли і давно за північ, а постіль нам стелити ніхто не поспішає. Натомість чую голос сина, який навіщось таксі викликає

Ми з чоловіком вже давно проживаємо за містом. Гостям ми раді постійно, для них у нас є спеціальна кімната. Ми завжди готові прийняти всіх. У теплу пору року можна пожити на веранді, підготувавши розкладачки, а взимку є кілька ліжок на теплому горищі.

Коли ми були молодші самі постійно спали на горищі. Тепер нам вже давно виповнилося по 60 і спимо ми в своїй спальні.

У сім’ї у нас дорослих два сина. Вони живуть в своїх сім’ях. Молодший син проживає недалеко від нас і часто зі своєю сім’єю приходить в гості. Старший поїхав в столицю, зміг побудувати там свій бізнес і створити сім’ю. Сьогодні він сам є батьком і виховує зі своєю дружиною сина.

Старший син зі своєю сім’ї всього кілька разів приїжджав провідати нас. Відстань, та й постійна зайнятість своєю справою пояснюють це. Ми кожен раз ретельно готувалися до їх приїзду. Невістка не надто хоче приїжджати до нас в гості, так як каже, що це село, в якій просто нема чого робити. Їй просто не подобалося все, що було поруч. Неодноразово говорила про те, що не розуміє, чому чоловік привіз їх саме сюди, а не обрав теплий куточок біля моря. Напевно їй не зрозуміти, що хороший син завжди сумує за батьками і рідними місцями. Він з нетерпінням чекає того часу, коли в черговий раз можна зустрітися.

У минулому році ми з чоловіком самі вирішили приїхати до них в гості. Тут ми опинилися вперше. Свого сина ми попередили і сказали, що приїдемо приблизно на тиждень. Приїхали ми, сіли за накритий стіл і почали спілкуватися. Як тільки справа наблизилося до вечора, з’ясувалося, що в будинку нам просто немає місця. Виявилося, що нам зняли номер у недорогому готелі, який був на іншому кінці міста. Для нас це було дико. Ми готові були просто лягти на підлогу і переночувати, проте, невістка була непохитною, постійно кажучи про те, що номер вже знятий і оплачений. В результаті син викликав таксі і ми поїхали в той готель. Було видно, що йому не по собі від такої гостинності, але вдіяти нічого не міг, так як робив за велінням своєї дружини. Ми нічого не сказали, просто покірно поїхали куди нам вказали.

З ранку прокинулися і зрозуміли, що поїсти поруч ніде, ціни просто величезні. Вирішили знову приїхати до сина. Виявилося, що нас ніхто не чекав, у всіх своя робота, справи, на нас просто не було часу. Ми там, як собачки перебігали з кутка в куточок і слова сказати нікому не могли. Знову дочекалися вечора і голодні поїхали спати в готель.

Через кілька днів просто не витримали, придумали з чоловіком причину, по якій нам треба виїхати завчасно і поїхали додому. Після такої дивної зустрічі спілкування зі старшим сином сильно змінилося. Тепер це рідкісні і короткі дзвінки. Цікаво, багато знайомих відзначили, що нас зустріли нормально, тепер так модно, адже за таксі і готель оплатив син з невісткою.

Про невістку я взагалі не хочу нічого знати, та й почуття до сина охололи, тепер ми з чоловіком переживаємо тільки за свого онука.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page