Чомусь на появу дитини зважуються обоє, але після розлучення вся відповідальність перекладається на жінку. Мені ось колишня свекруха заявила, що я мала зважувати свої сили перед тим, як дитину у світ приводити. А її син не при справах?
Ми прожили у шлюбі 6 років. За цей час у нас з’явилось троє чудових діток. І ось після розлучення всі родичі зі сторони Артема заявили, що я маю думати сама, чим їх годувати і у що одягати. А Артем розлучився — людина вільна і не має жодних зобов’язань.
Щодо нашого подружнього життя, то бувало всяке. Іноді дуже добре, іноді дуже навіть ні. Іноді чоловік був янголом, але під кінець це залишилось у спогадах тільки. Ще його мама постійно втручалася в нашу сім’ю та роздавала “цінні” поради.
Для матері Артема я завжди буа не вдалою парою у всіх сенсах цього слова. Вона щодня проводила ревізію та вказувала, де в мене що не так. Псувала настрій, крутила носом, висловлювала невдоволення і йшла додому з переможною посмішкою.
Стати мамою аж трьох дітей я не планувала, це чоловік наполягав. Він мріяв про велику родину, а я просто хотіла зробити свою кохану людину щасливою. Проте після появи третього сина Артем заявив, що він охолов до мене. Він пішов до іншої жінки практично одразу після появи сина. Я не стала його зупиняти, а сенсу?
Він ховав від мене очі й забирав усе з помешкання, аргументуючи тим, що це він купив. Ну так, я всі 6 років просиділа в декреті, виховуючи наших дітей. Я залишилася сама без доходу із трьома дітьми. Думаю, мій стан навіть описувати не треба. Та ще й чоловік два дні з дому все вивозив. Навіть, кожушок, що мені купив, і той забрав.
Хоч квартира була моя – на неї він не претендував. Якби ми її купили у шлюбі, він точно розділив.
Допомоги я від нього не бачила узагалі. Куці аліменти і ті не регулярно. Зрештою, мені це набридло. Я узяла дітей і привезла до нього.
— Я влаштувалась на роботи, два тижні, через два. Тож тепер діти житимуть у тебе і в мене по черзі.
Потрібно було його бачити: він просто онімів. Мов риба хапав повітря і почав червоніти. Я ж розвернулась і пішла. Старшим двом я все пояснила і вони розуміли що й до чого. Менший був на штучному вигодовуванні, тож мама йому не потрібна аж надто. Схоже, чоловік долучив свою маму до того всього, бо вона мені телефонувала, намагалась моралізувати, але я вимкнула зв’язок. Нащо слухати чиюь порожню балаканину. Зрештою, я така ж мама, як і він тато.
Тепер так і живемо: батьки на два тижні. Нова кохана від чоловіка швидесенько втекла. Він намагався знову пообіцяти, що забезпечуватиме, але я (і мені скажу вам не сормно ні грама) уже відчула, що то таке два тижні свободи. Ніяким пряником не заманиш тепер сидіти вдома з трьома дітьми і чекати подачі.
Звісно, мене не розуміє, навіть рідна мама. Але чому так? Ми у рівній мірі батьки. Я ж дітей не на дворі залишаю, так?
Головна картинка – pexels.
