Моя молодша сестра Катя завжди була не серйозною дівчиною. Її цікавили лише друзі. Мама ж дуже засмучувалася, адже вкладала в неї душу. Тільки Катя не виправдала її очікувань.
А одного разу вона заявила, що чекає поповнення. На мій подив, батько малюка не втік. Він був хорошим хлопцем, щоправда, не бізнесменом. Але мама наполягла на тому, що виховувати дитину Катя буде одна — не бачила моя мама перспективи у стосунках Каті з тим хлопцем.
Я переїхала на орендовану квартиру, адже розуміла, що жити спокійно вже не вийде. Катя залишила внучку на маму і пішла влаштовувати своє життя. Через деякий час Катя познайомилася з немолодим, заможнім чоловіком. Він був готовий відвести Катю і маму в теплі країни, але було одне невирішене питання: куди подіти Софійку. Рідня почала вмовляти мене забрати племінницю, а якщо я погоджуся – мама оформить дарчу на квартиру. Я погодилася.
Племінниця навіть не помітила, що мама поїхала, адже вона була до мене більше прив’язана. Ми жили з нею вдвох, а батько Софійки допомагав грошима. Щоправда, Катя про це не знала. Так як доля дитини була вже в моїх руках, я дозволила Анатолію зустрічатися з донькою. Вони проводили разом вихідні, а в мене з’явився вільний час.
Так, ми з Анатолієм покохали один одного і через деякий час стали жити разом.
Коли Софійка досягла шкільного віку, потрібно було щось вирішувати з документами. Я зателефонувала сестрі, а вона відповіла:
– Що хочеш, те і роби. У мене буде своя дитина!
Анатолій довів документально, що саме він є батьком дитини. Я дівчинку удочерила.
Через рік ми вже стали батьками нашого хлопчика. Усе було б чудово, якби не повернення сестри з-за кордону. Чоловік її знайшов молоду і гарну, а Катрусю попросили з посади дружини трохи посунутись. З сестрою і мама моя приїхала. І тут почалось.
Жити їм було ніде, тому перший час вони втрьох жили у нашій квартирі. Я одразу відчула щось недобре. Те, як сестра і мама перешіптувались, як вони дивились на мене. У цьому було щось таке від чого аж мороз поза спиною ішов.
Через пів року все стало зрозуміло. Того дня я раніше з прогулянки повернулась і стала свідком воз’єднання моєї сестри і її колишнього коханого – мого чоловіка. Сцена була більш ніж красномовною. Анатолій навіть і не думав нічого заперечувати, більше того – попросив мене на вихід з речами. У їхніх головах чомусь саме я повинна була іти світ заочі, але ж квартира вже давно була у моїй власності.
Не буду розповідати чого вартувало мені розірвати будь-які контакти з колишньою сім’єю. Квартиру я продала швидко і значно дешевше, все заради того, аби переїхати у інше місто і почати життя з чистого аркуша.
Три роки минуло. Я — мати-одиначка Софійка і Тарасик живуть зі мною. Увесь цей час про тих людей я нічого не знала, лиш аліменти отримувала і все. Нещодавно ж з’явився Анатолій з повинною. Виявилось, що Катруся не мала наміру будувати з ним сім’ю. У неї зараз нова сім’я, а от Анатолій і моя мама лишились у повітрі. Їм обом немає де жити от і вирішили повернутись до мене. Вдвох.
Діти дуже зраділи побачивши татка, та й бабусю вони були раді бачити. Не знаю, може й досі я його люблю, але мені його слова каяття здалися щирими. Він навіть плакав.
Тепер не знаю, що робити. Три роки великий термін для усвідомлення того, що самій ростити дітей досить таки складно. Але ж і Анатолій вчинив не надто гідно. З іншого боку саме життя показало йому як він помилявся. Може пробачити? Дітям тато потрібен, а мені пара і підтримка. Я ж сама у цілому світі. Чи не починати усе це знову. Як же йому вірити після всього.
Передрук тільки з гіперпосиланням на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
