Повернувшись додому Петро остовпів: на порозі стояли сумки з його речами. Відімкнути двері власним ключем також не зміг, замок було змінено. Натис кнопку дзвінка і тут прилітає повідомлення від дружини «Не принижуй себе і мене. Я все знаю. Твоя “кохана” сьогодні зателефонувала і про все розповіла. Йди, і будь щасливим»
— Це, що поганий жарт? Якщо хотіла мене з дому виставити, могла кращу казку вигадати, – не соромлячись сусідів лементував завжди тихий Петро, – Яка у моєму віці кохана. Сімдесят скоро, крім тебе нікого в житті не знав.
Двері не відчинялись, мусив викликати таксі і їхати з речами до сина.
— Що ж вона вигадала, – жалівся невістці схлипуючи, – який з мене кавалер. Яка коханка?
А та не знала, що й думати. Щойно зі свекрухою розмовляла – та теж плаче. Сьогодні вдень зателефонувала якась молодиця і розповіла, що є коханою жінкою її чоловіка вже більше п’ять років. Їй набридло все приховувати. Просила відпустити. От і зібрала вона речі свекра, най іде до свого щастя.
Але Петро Богом клянеться, що нікого окрім дружини не має. І дуже вже на свою жінку ображений: навіть не захотіла усе прояснити, просто викреслила його з життя.
Наступного дня до мами подався син. Узяв її мобільний і набрав номер татової “коханої”. Довго розмовляв з незнайомкою, врешті червоний мов рак дав слухавку матері:
— Пробачте, – долинув приємний жіночий голос, – я набираючи номер дружини коханого на одну цифру помилилась. Я в іншій частині країни живу, вашого чоловіка не знаю. Я йому у внучки годна. Ваш син усе пояснив. Пробачте, я й справді не хотіла такого накоїти.
Додому син повертався з геть зарюмсаною матір’ю. Та ще з порога почала просити вибачення у чоловіка. Але ось дивина – завше спокійний і покладистий Петро вперше за 30 років шлюбу з дружиною навіть балакати не схотів. Дуже вже його вразило, як вона з ним на старості вчинила.
Три роки з тієї події минуло. Петро і досі у сина мешкає. З колишньою дружиною не розмовляв, ще з того злополучного дня. А, як то буде далі, ніхто й не відає.
Автор Анна К.
Головна картинка –
