Мені сорок три роки, з них двадцять три роки я одружений. У мене звичайна сім’я: дружина працює продавцем в продуктовому магазині, син вчиться на четвертому курсі інституту, дочка ходить у восьмий клас. Я практично все життя працюю на заводах. Часи зараз такі: заводів мало лишилось. У дружини зарплата мінімальна. Постійно потрібно крутитися. Дітей потрібно ще забезпечувати. Уже багато років хочемо ремонт новий зробити, і завжди грошей не вистачає.
У мене спочатку один знайомий відправився в іншу країну на заробітки, потім другий поїхав. Повернулися, грошей привезли. Загалом, я подумав і теж вирішив їхати. Довго вирішував куди відправитися, оформляв документи, і поїхав до Чехії на автомобільний завод. Все-таки і робота мені знайома і зарплату хорошу обіцяли. Я відпрацював шість місяців і повернувся додому.
Перший час, коли я поїхав, дружина часто телефонувала, говорила, що нудьгує. Потім дзвінки лунали все рідше і рідше. Зараз, коли я приїхав, її ніби підмінили. Грошам радіє, кожен день біжить по магазинах щось нове купує. І вже через тиждень, після того, як я повернувся почала питати коли я знову поїду. Грошей їй мало. Раз потрібно ремонт робити, так робити вже хороший, коли ще буде можливість невідомо. Невже не можна було відразу половину грошей на вітер не пускати? Тепер точно не вистачить.
Вона навіть не запитала, в яких я там умовах жив, щоб заробити і привезти ці гроші. Я рахував дні, коли повернуся додому і побачу своїх рідних людей. Завдяки тому, що я економив на їжі і на розвагах, я привіз досить пристойну суму. І тільки Богу відомо, як важко вони мені дісталися. Тому мене просто з себе виводить, що моя праця не цінується, так ще й зароблені мною гроші витрачають нерозумно. Дружина, назад на роботу просить їхати. Вона навіть не потрудилася запитати як моє здоров’я. На заробітках, я дуже занедужав. Незважаючи на свій стан, я кожен день ходив на роботу. Через це ускладнення пішли.
Я кожен день думав про свою сім’ю, уявляв, які речі їм купимо, як зробимо ремонт і придбаємо новий телевізор. А дружина поводиться так, ніби все неважливо, важливо швидко оформити документи, щоб я зміг виїхати заробляти гроші. Навіть взялася активно мені допомагати в цій справі. Їй дуже важливо щоб я заробив грошей. А відпочив я чи ні, це нікого не хвилює. Навіть забула, як і скучила, коли побачила гроші. Виявляється вони набагато важливіше того, що я поруч. Як же прикро усвідомлювати, що в мені бачать лише машину для заробляння грошей, а не кохану людину. Ось і як тепер бути?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.