fbpx
Історії з життя
Правда виявилась настільки гіркою і несподіваною, що не сила було й повірити. Від рідної мами я цього точно не могла очікувати

Цього року я відзначила своє тридцятиліття. Свято вийшло сумне, тому що до своїх тридцяти років я так і не маю ні чоловіка, ні дитини. Я навіть живу з мамою, вітчимом і молодшим братом, хоча маю свою квартиру. Просто я майже весь час проводжу на роботі, а вдома лише ночую.

Цю світлу ідею, до речі, в мою голову теж поклала мама. Я якийсь час жила у своїй квартирі, а до мами приїжджала у гості. Вона й заводила розмови, що це безглуздо, стоїть квартира цілими днями порожня, я там одна, як перст. Мама і вмовила переїхати до них. Привід був хороший – і мені не самотньо, і простіше жити, а квартиру поки що можна здавати.

Майже вся зарплата йшла мамі. Собі я залишала якусь частину на проїзд, дрібні потреби та якісь планові витрати. Гроші з оренди квартири теж йшли мамі.

Так тривало два роки, ось уже тридцять років, а в мене в житті, крім роботи та дому, не було нічого. Мене це пригнічувало, хотілося вже своєї сім’ї, але мама тільки фиркала і казала, що в мене вже є сім’я – вона, вітчим і молодший брат.

– Ми вже точно не зрадимо, не обдуримо, – любила вона повторювати.

Але близько півроку тому у мене раптово зав’язалися стосунки з колегою. Спочатку просто пили каву і разом ходили обідати, потім він покликав мене прогулятися, та й так поступово з приятелів ми стали парочкою. Я не поспішала  пам’ятаючи, адже попередні стосунки у мене були невдалими. Але й не відштовхувала хлопця.

Нещодавно від запропонував з’їхатися. Він має квартиру, куди він і кличе мене переїхати. Про те, що я маю своє житло, він поки не знає, в курсі, що я живу в маминій квартирі.

– Ми вже дорослі люди. Давай поживемо рік чи два разом, подивимося один на одного не при параді, а у повсякденному житті, а там можна буде й стосунки реєструвати, – запропонував мені він.

Для мене це було великим кроком, я взяла паузу подумати, він мене не квапив. А я пішла радитись до мами. Для неї не стало сюрпризом, що в мене хтось є, але щодо переїзду вона була різко проти. Тільки ось виразно пояснити свою позицію не могла. То це непристойно, то ми надто мало знайомі.

Наші розмови стали переходити у з’ясування стосунків, під час останньої мама вже перестала контролювати себе.

– Ти зараз заміж вийдеш, дитина у тебе з’явиться, а нам хто допомагатиме? У нас ремонт на носі, нам сина на ноги треба ставити, – випалила вона.

Ось воно як. Мені не можна заміж і сім’ю, тому що тоді я витрачатиму гроші на свою сім’ю, а не забезпечуватиму маму, вітчима та брата. Стало так бридко від цього всього. Проте рішення про переїзд було прийнято миттєво. Вже за кілька годин мій наречений допомагав мені виносити речі з квартири.

Мама заявила, що він мене також покине, як і попередній, і я що я ще повернусь до неї в сльозах. Можливо і так, але до мами я вже не повернусь, як би гірко мені не було.

07,012023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page