Правильно мій син вчинив, що пішов, – сказала свекруха зверхньо, – бач, що вигадала? У тебе чоловік є, ти повинна була з ним порадитись

Ми одружені вже п’ять років. Всі ці п’ять років чоловік чекає на ідеальний момент, для появи дитини. Але він ніяк прийти не може. То квартири не було, то роботу треба міняти, то втомився, треба для себе коханого пожити.

Квартира у нас з’явилася – мама відмовилася від спадщини бабусі на мою користь. Тож я стала володарем непоганої двокімнатної квартири у столиці. У ній, звичайно, був потрібний ремонт, але не капітальний.

З роботою у чоловіка два роки тому теж все склалося благополучно. Він і досі досить таки непогано заробляти має змогу.

Потім чоловік відпочивав працював у спокійному режим. Приходив додому лягав на диван, їздили у відпустку за кордон. Я з малюком і сама не поспішала, хоча розуміла, що ще років зо три і питання стане ребром. А ось мама і свекруха мені всі вуха продзижчали.

— Треба швидше малюка, а раптом не вийде, потім буде пізно.

Якщо моя мама такі розмови вела дуже коректно, то свекруха прямо дихати не давала. Вона з першого ж року нашого життя просила онуків і мряла вголос, як буде їх няньчити. Я переадресовувала всі запитання до її сина.

Останній рік це вже була якась нав’язлива ідея. Проте все сталося само собою. Я перші два місяці навіть не здогадувалася, щовже не одна. Проте, коли стало зле і я пішла за тестом дуже здивувалася, побачивши дві смужки. Відразу до чоловіка не побігла, вирішила сходити до спеціаліста, уточнити і лише потім повідомляти чоловіка.

Все підтвердилося, я сповістила чоловіка про раптову радість, але на його обличчі не щастя. Я розуміла, що це надто несподівано, але на таку реакцію від свого чоловіка не очікувала.

Він посидів мовчки, потім сказав, що я його зрадила, зібрав речі і пішов, заявивши, що подаватиме на розлучення. До такого мене життя не готувало.

Чоловік потім написав довге повідомлення, що я с не права і не враховую його бажання, а в такій сім’ї він жити не збирається, тож якщо я не дам йому розлучення, то жити зі мною він не буде однаково.

Свекруха, яка приїхала забирати його речі, що залишилися, дивилася на мене вовком.

– Правильно син від тебе пішов, не можна такі рішення одній приймати, – підібгавши губи сказала мені людина, яка сама вмовляла роками подарувати їй онука і розповідала, як славно нам усім тоді житиметься.

Я не стала їй це згадувати, тому що хотілося вже швидше покінчити з цією неприємною історією. Бачити не хотілося ні чоловіка, ні його маму.

Для себе я точно вирішила, що стану мамою. Квартира є, грошей зароблю, батьки не покинуть. Якось виживу. Ні колишній чоловік, ні його мама не матимуть до моєї дитини жодного відношення.

Навіть, якщо розкаюватимуться і розповідатимуть мені що помилились. Я таке не прощу.

20,12,2022

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page