Найбільше шкодувати в старості ми будемо не про те, що мало подорожували. Не про те, що мало приділяли уваги своєму духовному розвитку. І не про те, що погано виховували своїх дітей. І не про те, що не присвятили себе мистецтву. Хоча, може, про це і пошкодуємо, звичайно – так ось пишуть деякі психологи. Яким ще далеко до старості.
Я з багатьма дуже старенькими людьми спілкувалася, які були цілком при здоровому глузді. Найбільше вони шкодували про те, що дозволяли себе нахабно використовувати. І терпіли образи, незаслужені і підлі. «Чому я не могла відповісти, коли мене начальник примушував за трьох працювати?», – говорила одна дама.
А інша згадувала родичів, які приїжджали в гості до кімнати, де вона тулилася з двома дітьми і чоловіком. І жили в гостях тижнями. А вона все прибирала, прала, готувала і пригощала, як годиться – хоча де таке годиться?
Хтось терпів жopстокість п’янuці-чоловіка. Хтось – нахабні вимоги абсолютно сторонніх людей. Чи не з малодушності або боягузтва – а просто, щоб нікого не образити, не зачепити. Залишитися в очах ближніх доброю людиною. Ось про це поголовно всі шкодували. І вголос міркували, як би зараз, з висоти прожитих років, вони просто б і спокійно відмовили. Гарячу воду давали раз на тиждень. І до жінки з трьома дітьми в цей день з’їжджалася з пранням вся рідня.
Читайте також: Одного разу той, хто робить вам зло, буде просити вас про допомогу
Ну, і купалися всі, звичайно. І у неї не залишалося часу випрати і викупати дітей. І в дев’яносто років вона з гіркотою і здивуванням про це згадувала – не про те, чому так поступали родичі. А про те, чому вона не знайшла слів для відмови …
Їй було прикро дуже! Ось про що ми точно будемо шкодувати – про безцільно і бездарно витрачений час, про зусилля і жертви, про добровільне pабство. Про непотрібне терпіння, яке ніхто не цінував. Так що терпіти зайве не потрібно. Тоді залишаться сили і час і для подорожей, і для дітей, і для онуків, і для мистецтва. І здоров’я залишиться. А гіркоти в душі не буде – треба просто вчитися говорити «ні».
І все.
Або просто ігнорувати нахабні прохання, присвятивши себе мистецтву, подорожам або відпочинку. Або – вихованню дітей…
Автор – Aнна Кіp’янова(психолог)
Опубліковано 24 лютого 2019 року