Про це взагалі повинні в паспорті писати на титульній сторінці величезними такими літерами. А то дата взяття шлюбу є, про розлучення теж штамп стоїть, а от усе інше для мене виявилось дуже великим сюрпризом. Випадково дізналась і зрозуміла, що просто до такого не готова. Сказала про це нареченому і тут почалось.
Мені лише двадцять вісім років, у мене ще все життя попереду. Я закінчила університет, маю диплом про вищу освіту. У мене є своя квартира та непогана робота. А ще й донедавна був наречений — Марк. Марк трохи старший від мене, він уже був одного разу одружений. Вони прожили з першою дружиною недовго, вона виїхала за кордон з новим кавалером і вже звідти подала на розлучення. Це все. що я знала про його минуле.
Марк романтик і дуже гарно до мене залицявся. Букети, романтичні побачення, гарні зізнання та компліменти — все було просто чудово. Він правда не одразу розповів, що був жонатий. Ця розмова відбулася, коли у нас вже були досить серйозні стосунки і справа йшла до весілля.
У нас із Марком вже була намічена дата весілля, в ресторан занесли чималу суму грошей, аж тут дзвінок з незнайомого номера. Якась пані запитала, а чи в курсі я взагалі, що у Марка троє діток є.
Я посміялась в трубку ще й запитала а чи всі то діти, бо я ще про шістьох знаю і вимкнулась. Чомусь, подумала, що то колишня Марка мого про себе дала знати. Напевне, зрозуміла. якого хорошого чоловіка втратила.
Коли марк додому повернувся я жартома сказала що знаю про всіх його дітей і запитала, чому він те приховував.
Та розмова була жартом я думала він засміється, але ні – Марк якось зблід і осунувся. Сказав, що не знав із чого власне почати і що наявність у нього трьох дітей не найкращий привід для знайомства і дівчата просто зникають із його життя. А я не така і стану хорошою мамою “нашим” трьом діткам.
От тут уже я не розуміла чи то жарт, чи правда. Ми півтора року знайомі, у нас весілля скоро, які діти?
Він показав мені фото. То виявилась правда. Дві дівчинки і хлопчик. Найстаршому – дев’ять, меншій усього шість. Живуть із його мамою. Приїдуть до нас після весілля жити, бо мамі його важко.
Того ж вечора я сказала йому зібрати речі і йти з мого життя. Марк довго виправдовувався. малював райдужні картини майбутнього, але мені все те слухати було не цікаво. Я не бачила себе мамою одразу трьох чужих мені дітей. Я на таке не погоджувалась. Мені таке не потрібно, не так я життя прожити хочу.
А тепер уявіть собі, що наступного дня вони прийшли усі до мене. Марк, його мама і троє діток. Вирішили мабуть, що познайомившись я не зможу відмовити. Сцена була дуже неприємною. Я почувалась винною, але в чому сама не розуміла.
Нині моя мама і його телефонують мені періодично. Обидві в один голос твердять, що діти то птахи, які вилетять із гнізда а ми з Марком гарна пара і повинні бути разом.
А я і говорити ні про що таке бажання не маю. Весілля не буде і крапка. Не бачу я свого життя з такою людиною. Я не готова.
Ну хіба я права не маю на вибір? Чому моя мама не розуміє мене і говорить, що я роблю величезну помилку.
Ви б не так на моєму місці вчинили?
11,05,2023
Головна картинка ілюстративна.