Надю можна було помітити здалеку – яскрава червона помада і чорні очі ще більше підкреслені чорними стрілками. Вона йшла покоряти чоловічі серця і це було видно одразу. Я ніколи не бачила її без каблуків і елегантної спідниці, а ці на пів кроки а-ля «Мерлін Монро» зводили з розуму багатьох чоловіків. Проте так само швидко чари розсіювалися і Надя знову виходила на полювання.
Я з тих подруг, які швидко виходять заміж і все життя квокчуть то над дітьми, то над онуками. Моя духовка ніколи не остигає, то пиріжки, то торти, то запечена квасоля. Експериментую як можу, тим більше, що це дешевше, ніж купувати готове в магазинах. За це мені сильно від Наді перепадає, бо я трачу свою жіночність не на ті речі, але історія не про це.
Одного дня вона, красива і ефектна, підбила мене піти до ворожки.
– Чого ти смієшся? Ти «Битву екстрасенсів» бачила? Ти ж знаєш, які зараз люди? Заздрісні і підступні. Може, й мені якась наворожила і тому я не можу вийти заміж?
– Що ти мелеш? Якби ти була не така вимоглива, то давно вже би мала дітей і мої рецепти.
– Тому й не маю твоїх рецептів. Ходи, будь ласка!
Як тут відмовити? Тим більше, я ніколи не мала досвіду спілкування з ворожками. Циганок не рахую, бо то було скоріше виманювання грошей. Цікаво було. а ще більше страшно. Зайшли ми в квартиру зі щільно засунутими шторами і всілякими вісюльками. Чимось незрозумілим пахло і блимало свічками. Мені веліли почекати в коридорі поки буде йти сеанс. Двері щільно закрили і я чула лише приглушене бурмотіння. Час ніби зупинився і я точно не знаю через скільки часу вийшла Надія з заплаканими і ошелешеними очима.
Вона мовчала, а я не хотіла наполягати, тим більше, що Надя така говірка, що все розкаже сама. Вона цокала попереду каблучками і не озиралася на мене. Я її погукала, але вона йшла й далі, ніби мене не чула. Я дуже за неї хвилювалася. Тому прослідкувала, що вона зайшла в свій під’їзд і пішла додому. Мені було страшенно цікаво і я чекала, коли вона мені зателефонує і розкаже, що її так вразило. Проте вона не телефонувала. У мене багато своїх клопотів і, коли я згадала про Надю, то минуло більше тижня. Телефон мовчав. Вирішила подзвонити сама, але вона не брала слухавку. Так пройшло ще кілька тижнів. Далі мене знову накрило весняно-польовими роботами, випускними в садочку і я все не мала часу на подругу. Якось прийшла до неї додому, але бабусі під під’їздом сказали, що Надя поїхала відпочивати з якимось гарним чоловіком. Я полегшено зітхнула. От чому не відповідає на дзвінка. Нічого, приїде – відсвяткуємо і наговоримося.
Так пролетіло літо і в наші двері подзвонили. Я відкрила і очам своїм не повірила – на порозі стояла тінь Наді. Я й не зразу її впізнала без яскравого макіяжу і короткої спідниці. Вона переступила поріг і міцно мене обійняла:
– Пробач, я була така нерозумна!
– Хм! Кави?
– Давай!
Ми прийшли на кухню, де в мене остигав пиріг, як завжди. Надя, мов навіжена вдихнула цей запах кориці і ванілі:
– Як я за цим скучила!
– Де ж ти пропадала?
– Тестувала пророцтва.
– Що?
– Ти не повіриш.
І вона розказала, що гадалка кинула на картах і знайшла причину її нещасть – біляву жінку, яка близько біля Наді крутиться і знає всі її секрети. Методом тику вияснили, що це я. Щоб мене нейтралізувати треба було заплатити багато грошей і пройти якісь обряди про які Надя не розказала. Але після цього всього гадалка пообіцяла, що Надю зустріне чоловік, який її довго шукає, але не бачить через моє «ворожбитство». І правда, Надя скоро познайомилася в клубі з багатим кавалером і щаслива, що її таки відшукали, повністю довірилася ворожці і чоловікові. Вони вже планували весілля після чудового відпочинку в Італії. Артем вирішив, що весілля буде на тому ж курорті і вони забронювали ресторан. Як вони? Забронювали на Надіїні кошти. Як і замовили музик, квіти і повний пакет послуг якогось місцевого організатора весіль. Повернулися в Україну. А потім Артем пропав. Його не було ні на квартирі, не брав слухавку і його фірма теж не була за адресою з візитки. Надя кинулася до ворожки, а та знову сказала, що я наврочила і попросила грошей аби зняти порчу. Чи варто казати, що Надя дала гроші і ворожці, далі приватному детективу. І вияснилося, що вона нарвалася на чергового пройдисвіта.
– Знаєш, я ніби глузд втратила. Мене настільки засліпило пророцтво легко і просто знайти казкового принца, що я повністю відключила мозок, а дзвіночків було достатньо. Навіть, церковних дзвонів. Я довірилася чужим людям і повірила, що ти мій найбільший ворог.
– Нічого. Буває. Головне, що з тобою все добре.
– Буде, от полікуюся ось цим смачним шматочком пирога. Ти не проти.
– Пригощайся на здоров’я.
Про себе ж я подумала, що не таке вже й непотрібне кулінарне мистецтво, як вона мені говорила.
Фото ілюстративне.
