Моя свекруха ще доволі молода жінка, бо їй лише п’ятдесят чотири роки і хоч вона ростила мого чоловіка сама, але останні роки я чітко бачу, що вона націлена на те аби знайти свою пізню любов.
Отож, у нас з Костиком є донечка Оленка, їй тільки два роки і ми нею дуже тішимося. Живемо ми на орендованій квартирі і маємо в планах зібрати на власну. Мені дуже допомагають мої батьки, також Костя їздить в рейси і непогано заробляє. Ми б наважилися вже купити квартиру, але поки ситуація нас тримає при готівці, бо мало що може бути.
Свекруха ж живе в панельному будинку на дев’ятому поверсі і нас ніколи не звала до себе пожити. Я б звичайно, не погодилася, але могла б заради слова таке й запропонувати.
Розумієте, вона, як на мене, вже від появи на світ Кості шукає собі чоловіка. Було у неї багато кавалерів, але ніхто не хотів на чужу дитину йти, тому вона не раз казала Костику, що він їй життя зіпсував.
Котя заробляв з самої юності і всі гроші віддавав матері, яка їх витрачала на себе. Повірте, в цієї жінки такий модний й гардероб, що й не кожна модниця такий має. А засобів по догляду, а косметики, а взуття.
Я як перший раз зайшла в квартиру, то бачила лиш одяг, взуття, баночки, флакончики і її, яка молодилася, як могла.
Вона справді гарна жінка і я справді не розумію, чому вона досі одна.
Я спитала Костю, де його мама працює, що у неї такі сумочки про які я тільки мрію.
– Вона в магазині продавцем. Але я їй всі гроші віддавав, що заробляв, тому вона собі це все купувала.
Я слова не могла сказати, бо у квартирі ремонт ще старий, але всього добра на тисячі. Тепер я розуміла, чому Костя такий не бережливий і не вміє розпоряджатися грошима – у нього хороша зарплата, але він її просто розпускає за кілька тижнів, а потім бере кредит і так по колу.
Стали ми разом жити і при мудрому керівництві все у нас добре йде. Чоловік віддає мені зарплату і я розраховую, що ми будемо їсти і як розважатися цілий місяць. Звичайно, що його мамі це не сподобалося і вона почала говорити, що Костя має їй допомагати, бо він її син, але я йому сказала:
– Костя, ти мамі допомагав достатньо і достатньо давав їй грошей. Вона жінка молода і в силі, а якщо буде немічна, тоді ти будеш їй допомагати. А зараз ти маєш піклуватися про свою родину, тим більше, що у нас скоро буде поповнення.
Але Костя матері нічого не казав і намагався калимити і давати їй гроші, але я то все дізналася і поговорила зі свекрухою відверто, бо не маю звички завертати в яскраві папірчики слова:
– У нас буде дитина і ми збираємо на власну квартиру, а ви жінка доросла і при житлі, тому майте совість і не руйнуйте життя синові!
Та почала говорити, що я невдячна і мала б подякувати за такого сина, а краще вдячність висловлювати грошима, але я якось і не подумала, що це серйозно.
Але, виявляється, що не те слово «серйозно»!
Недавно вона заявила, що квартиру вона й так віддасть онучці, тому ми маємо їй дати грошима цю суму.
– Я знаю, що ви збираєте на квартиру і вона у мене є, тому давайте гроші мені, а після того, як мене не стане, то будете там жити. всім буде добре – я проживу ці роки в достатку, а ви матимете квартиру.
Я втратила дар мови. Справа не в тому, що вона б мала просто віддати нам квартиру, адже вона так любить сина, за її словами. Але ми за ці гроші купимо квартиру в новобудові, а не житимемо в панельці! Чоловік мовчить і далі, видно, мені знову прийдеться приймати непросте рішення. Чи не таке вже воно й не просте?
Невже свекруха має рацію, а я просто до неї упереджено ставлюся?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
