fbpx

Пропозиція свекрухи була просто неймовірною, бо я не планувала платити за те, що й так мало бути нашим, коли її не стане. Але не це мене спиняло від того, що вона хотіла від нас. Ой, не те

Моя свекруха ще доволі молода жінка, бо їй лише п’ятдесят чотири роки і хоч вона ростила мого чоловіка сама, але останні роки я чітко бачу, що вона націлена на те аби знайти свою пізню любов.

Отож, у нас з Костиком є донечка Оленка, їй тільки два роки і ми нею дуже тішимося. Живемо ми на орендованій квартирі і маємо в планах зібрати на власну. Мені дуже допомагають мої батьки, також Костя їздить в рейси і непогано заробляє. Ми б наважилися вже купити квартиру, але поки ситуація нас тримає при готівці, бо мало що може бути.

Свекруха ж живе в панельному будинку на дев’ятому поверсі і нас ніколи не звала до себе пожити. Я б звичайно, не погодилася, але могла б заради слова таке й запропонувати.

Розумієте, вона, як на мене, вже від появи на світ Кості шукає собі чоловіка. Було у неї багато кавалерів, але ніхто не хотів на чужу дитину йти, тому вона не раз казала Костику, що він їй життя зіпсував.

Котя заробляв з самої юності і всі гроші віддавав матері, яка їх витрачала на себе. Повірте, в цієї жінки такий модний й гардероб, що й не кожна модниця такий має. А засобів по догляду, а косметики, а взуття.

Я як перший раз зайшла в квартиру, то бачила лиш одяг, взуття, баночки, флакончики і її, яка молодилася, як могла.

Вона справді гарна жінка і я справді не розумію, чому вона досі одна.

Я спитала Костю, де його мама працює, що у неї такі сумочки про які я тільки мрію.

– Вона в магазині продавцем. Але я їй всі гроші віддавав, що заробляв, тому вона собі це все купувала.

Я слова не могла сказати, бо у квартирі ремонт ще старий, але всього добра на тисячі. Тепер я розуміла, чому Костя такий не бережливий і не вміє розпоряджатися грошима – у нього хороша зарплата, але він її просто розпускає за кілька тижнів, а потім бере кредит і так по колу.

Стали ми разом жити і при мудрому керівництві все у нас добре йде. Чоловік віддає мені зарплату і я розраховую, що ми будемо їсти і як розважатися цілий місяць. Звичайно, що його мамі це не сподобалося і вона почала говорити, що Костя має їй допомагати, бо він її син, але я йому сказала:

– Костя, ти мамі допомагав достатньо і достатньо давав їй грошей. Вона жінка молода і в силі, а якщо буде немічна, тоді ти будеш їй допомагати. А зараз ти маєш піклуватися про свою родину, тим більше, що у нас скоро буде поповнення.

Але Костя матері нічого не казав і намагався калимити і давати їй гроші, але я то все дізналася і поговорила зі свекрухою відверто, бо не маю звички завертати в яскраві папірчики слова:

– У нас буде дитина і ми збираємо на власну квартиру, а ви жінка доросла і при житлі, тому майте совість і не руйнуйте життя синові!

Та почала говорити, що я невдячна і мала б подякувати за такого сина, а краще вдячність висловлювати грошима, але я якось і не подумала, що це серйозно.

Але, виявляється, що не те слово «серйозно»!

Недавно вона заявила, що квартиру вона й так віддасть онучці, тому ми маємо їй дати грошима цю суму.

– Я знаю, що ви збираєте на квартиру і вона у мене є, тому давайте гроші мені, а після того, як мене не стане, то будете там жити. всім буде добре – я проживу ці роки в достатку, а ви матимете квартиру.

Я втратила дар мови. Справа не в тому, що вона б мала просто віддати нам квартиру, адже вона так любить сина, за її словами. Але ми за ці гроші купимо квартиру в новобудові, а не житимемо в панельці! Чоловік мовчить і далі, видно, мені знову прийдеться приймати непросте рішення. Чи не таке вже воно й не просте?

Невже свекруха має рацію, а я просто до неї упереджено ставлюся?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page