Другий тиждень не можу отямитися. Це ж треба, якими паничами моя невістка виховує дітей. На таких ніяких грошей не стане.
Денис одружився вчасно. От знаєте, не рано та не пізно. Встиг вивчитися, знайти роботу, трохи став на ноги. Жив із нами, але лінивим ніколи не був. Віддавав на продукти частину зарплати. У вихідний, як прокидався, завше питав:
– Мамо, чим допомогти? Показуй роботу, я готовий.
Звісно, що зайвими домашніми справами його не навантажувала. Хоч він і дорослий, а все одно маленький для мене, шкода. Попрошу винести сміття чи у своїй кімнаті пилюку протерти та й годі з нього.
Не скажу, що Христина, невістка, мені одразу не сподобалася. Ніби гарна дівчина із гарної родини. Але було в ній щось, знаєте, з бісинкою.
Ніби родина їхнього нашого кола і достатку, а ось тягне Христину на рівень вище. Якщо невістка купує собі телефон, обов’язково найдорожчий. Якщо машину, то таку, аби подруги, за її словами, від заздрості впали.
Батьки у неї люди прості. Мама все життя медсестрою працювала, батько на заводі. Звідки у доньки такі замашки панські, незрозуміло. І тим більше незрозуміло, що може пов’язувати таких наших дітей.
Мій Денис із самого дитинства знав ціну грошам. До речей завжди дуже дбайливо ставився і ніколи за крутістю не гнався. Модні гаджети, одяг – все це для нього байдуже.
Після весілля молодята почали жити окремо. Христя мала свою квартиру, що залишила їй бабуся. Ми допомогли зробити ремонт, дали грошей на меблі. Для своїх нічого не шкода, аби жили добре.
За десять років спільного життя наші діти нажили якесь майно і діток. Старшій онучці, незабаром дев’ять. Дівчинка росте розумниця-красуня. Тямуща, розвинена. Звісно, з деякими речами у її вихованні я не згодна. Наприклад, вважаю, що в такому віці купувати дорогий телефон немає потреби.
Хіба хвалитися перед однокласниками. Але діти пояснили мені, що зараз усі такі гаджети. Мовляв, з тих, хто їх не має, сміються і показують пальцем.
Я тільки зітхнула. В наш час дітей вчили скромності, а зараз усе напоказ. Кожен хоче другого переплюнути. А навіщо змагаються, що довести хочуть, незрозуміло.
В онучки за місяць день народження, і останнім часом онука говорить лише про майбутнє свято. За її словами, мама обіцяла дівчинці якусь фантастичну урочистість.
Будуть і аніматори, і величезний торт, і запрошені артисти. Навіщо такі витрати в такий непростий час, дитині ж виповнюється дев’ять, а не двадцять п’ять, я знову не зрозуміла.
– Мам, Христі краще знати, яке свято робити для Віки. Я не лізу, і ти не лізь, — скривився син, коли я спитала його, навіщо вони роблять з мухи слона.
Сина я почула, але сухо додала, що вони ще не віддали борги за дорогу машину, яку купили рік тому для Христини. Денис спохмурнів і сказав, що немає жодних шансів переконати дружину не влаштовувати свято такого масштабу.
Мовляв, вона втовкмачила собі в голову, що відзначати день народження можна тільки так. Адже саме так гуляють її улюблені блогери, за життям яких Христя стежить у соціальних мережах.
Цікава річ, що заробляє невістка не стільки ж, скільки ці лідери думок.
На день народження онуків я зазвичай дарую щось корисне. Одяг, взуття, іграшки, про які давно просили діти. Вікторії я приготувала збірку книжок. Дитяча енциклопедія, такі мають бути у всіх, я гадаю.
Якось у розмові з онукою я випадково проговорилася, що збираюся подарувати їй книжки. Віка підняла на мене очі:
– Бабусю, ти що, які книжки? Такий мотлох вже давно ніхто не дарує. Що я з ними робитиму? Подаруй краще планшет, останню модель. Мама сказала, що в тебе є гроші, просто ти кодуєш для мене.
Я сіла і аж за серце схопилася. Припливли, називається. Власна онука такої про мене думки. Та ще за “повчаннями” матері, напевно. Я знала, що це все й закінчиться.
Вся ця любов Христинки до розкошів, бажання виглядати краще аніж є насправді. Кичитися чимось, кривлятися, а сама з себе нічого за душею немає. Звичайний бухгалтер, з неба зірок не хапає.
Внучці я пояснила, що випрошувати подарунки, і тим паче такі дорогі, не просто невиховано, а непристойно. Вона слухала мене, а в очах читалося нерозуміння. Мовляв, яка різниця, головне, досягти бажаного.
Ось так невістка моя дітей виховує. З дитинства вчить жебрати. Денис, звісно, розсердиться і скаже, щоб я не лізла.
Але я все одно поговорю з його дружиною та поясню, що таким вихованням вона копає яму самій собі.
