Але найбільше мене вразило те, що мама не відчуває ніякої провини за свій вчинок, хоч постійно молиться і ходить в церкву.
Я не можу собі пояснити, як жінка, яка встає о 5 ранку і молиться цілу годину так, що у неї на колінах аж загрубіння, а потім ввечері ще йде на молитву в церкву, могла забрати батька в іншої дитини!
І найголовніше – вони мені нічого так і не розказали, тільки бабуся проговорилася недавно, що у мене є рідна сестричка по татові.
– Ти маєш рідну сестру, Лесю, зараз такий час, що родина має підтримувати, що родина дуже цінна, а все інше – то набуте. То ти маєш сестричку, вона старша від тебе на пару років!
Виявилося, що мій тато ходив до дівчини з сусіднього села і вже планував з нею одружитися, адже вона виявилася при надії. Сватів не засилав, але брати тієї дівчини з ним поговорили, мовляв, ходити – ходив, то тепер за свій вчинок відповідай.
– Як би була тобі не люба, то ти б до неї не ходив. А тепер чого не женишся, – казали вони йому.
Батько й погодився, але потім випадково побачив мою маму в клубі і вирішив, що хоче мати за дружину лише її. Село було невеличке і всі знали, що у тата є наречена при надії, і моя мама знала про це, але вирішила, що вийде за нього заміж.
– Казали, що то могла бути не його дитина, – розповідала бабуся, – Але я колись бачила ту дитину в автобусі – то викапана ти.
І тато за таку можливість вхопився, мовляв, не знати чи це моя дитина, хто тебе там знає з ким ти ще гуляла.
Він взяв маму та виїхав з села в місто аби брати тієї дівчини йому не надокучали, а моя мама мовчки на це погодилася і щасливо зажила міською панею.
Через якийсь час вже з’явилася я, пішли звичні турботи, та дівчина батька не турбувала і про неї та її дитину успішно забули.
Мої батьки були дуже релігійні. Дуже. Вони всі свята святкували, молилися зранку і ввечері. А останнім часом мама взагалі стала кожного дня церкву відвідувати. Це сталося після того, як тата не стало і вона вирішила, що треба готувати душу до загробного життя.
Тобто, так вчинити з іншою людиною, а потім отак все життя Богові молитися?
Я не витримала і спитала маму чи правда те, що мені розповіла бабуся.
– Кого ти слухаєш? Бабуся вже не пам’ятає де сон, а де реальність, – спочатку сказала вона.
– Ні, вона все чітко описала і казала, що ту дівчинку ще й бачила колись в автобусі.
– То й що? Що тут такого? Ти маленька, що життя не знаєш? Всяке буває і з нами таке сталося. Якби ми не побралися, то ти б на світ не з’явилася!
– Але тато все життя так мене любив і пестив, я мала більше, ніж інші діти! А та дитина нічого не мала!
– Звідки ти знаєш? Може й мала!
– Ти впевнена?
– Доню, не переймайся дурницями і не роби з цього драму! Скільки людей розлучаються і що?
Так, в житті різне трапляється, я не заперечую, але ж це з іншими, а тут рідні батьки таке вчинили і жили собі з цим спокійно, ще й все життя наставляли мене як правильно і неправильно.
Дуже гидке відчуття у мене, до тата на могилу взагалі ходити не хочеться після цього всього. А мама своєю побожністю лиш дратує.
Хотіла б я знайти свою сестру, але чи варто? Може, вона все забула чи й не знала ні про що, а тут я? Не знаю, як вчинити правильно.
Фото Ярослава Романюка.
