fbpx

Просто не знаю як на це зреагувати, не розумію чи це така скупість чи риса характеру. Вся справа в тому, що мій хлопець подарував мені ноутбук, коли ми зустрічалися і все було добре, але потім, коли ми розійшлися він почав казати, що йому потрібні гроші і натякати на те, що я маю віддати йому ноутбук

Коли ми почали з Гришею зустрічатися, то з початку я думала, що це чоловік моєї мрії – він завжди приходив на побачення з квітами, дуже любив, коли всі звертають увагу на його такі жести.

Наприклад, купить букет квітів і подарує мені, а потім просить когось з перехожих нас сфотографувати, або в кафе варто замовити якусь страву, яка дуже гарна, то він тут же це фотографує і виставляє з якимось підписами «Купив киці», «Смачного, люба», «Ти варта найкращого»!

На початку така театральність і мені подобалася, бо ж хочеться, щоб залицялися, як у фільмах, щоб всі плескали в долоні на освідченні, щоб про це писали якісь друзі чи заздрили інші!

Отак ми зустрічалися і навіть вирішили, що пора жити разом. Це виявилося просто доленосним рішенням, за яке я дякую Богу. А якби я вийшла за нього заміж? Як би це все тоді було?

Виявилося, що Гриша доволі складний в побуті, його речі мають бути на визначених місцях, а якщо щось посунути чи переставити, то можна нарватися на такі слова, що просто не уявляєш, що так можна.

Наприклад, я прибирала і попросила його коробки забрати з-під ліжка, бо мені не зручно прибирати. Це був ніби спалах сірника.

За мить Гриша вже весь червоний питав мене чи йому самому не забратися з квартири.

– Це мої речі, якщо вони тобі заважають, то й я тобі заважаю? Давай. Викидай через вікно, нічого мого тут тобі не треба?!

Я просто кліпала очима, бо не розуміла як може бути на такі слова отака реакція?

Далі він театрально вибачався, клявся, що даремно так спалахнув і цього більше ніколи не повториться.

Минув якийсь час і у нас зламалася пральна машинка. Це орендована квартира, сусіди вже знизу стукають, щось треба робити, бодай витирати підлогу! Але замість того Гриша починає мені виговорювати, що це все через мене і він не буде покривати збитки!

– Якщо ти не вмієш користуватися пралкою, то не берися! Дивися, що ти наробила! Тепер треба й пралку ремонтувати і сусідам компенсувати ремонт!

Я такого просто не очікувала! Звичайно, що там нічого страшного не було, я сусідів перепросила і заплатила їй кілька тисяч за стелю, машинку теж відремонтувала і вирішила, що такий мені хлопець ні до чого.

Коли його не було, то я зібрала речі і переїхала. Гриша ще потім робив кілька драматичних спроб помиритися – і сердечка зі свічок викладав, і серенаду співав. Але я вже на слова не велася – достатньо з мене вчинків.

Минув якийсь час і тут він мені пише, що мовляв. у нього зараз скрута з грошима, він в лікарні і йому дуже треба грошей.

– Я тобі колись подарував ноутбук, ти не могла б його мені віддати, бо мені дуже треба грошей. А коли я вже вичуняю, то куплю тобі ще кращий з подяки за те, що ти мене сьогодні виручиш. Мені просто дуже потрібні гроші, а ти моя рідна людина і я звернувся до тебе першою.

З одного боку, це подарунок і я його про нього не просила, він сам його мені купив. З іншого боку, якщо у нього й справді так кепсько з грошима, що він хоче продати ноутбук, то чи не маю я цій колись рідній людині допомогти? Так, він був доволі дволичним, але ж на початках нам було добре разом.

От не знаю, як вчинити правильно по відношенню до себе і до нього, може він змінився і став іншою людиною?

Фото Ярослава Романюка

You cannot copy content of this page