Не потрібно слів, коли горять мости. Мости, які ще кілька хвилин тому з’єднували і твоє життя між минулим і теперішнім, і тебе, ту наївну дівчинку, яка вірила красивим словам, і цю прагматичну леді, котра так впевнено тримає цигаpку в руці і більше не вірить у світле майбутнє.
Тобі зараз абсолютно байдуже, що за дверима цієї тісної кімнати на тебе чекає безліч людей, тобі байдуже до того, що вони тобі говорять, і усміхаєшся ти швидше від ввічливості, а не від шаленої радості. І лише небагато людей у цьому залі знатимуть, що у тебе сьогодні на серці. Туга. Біль. Відчай. І в голові одне єдине запитання: кому зараз ти хочеш, щось довести? кому потім буде гірше?
І ти тримаєшся за спогади, аби заспокоїти нерви, аби вистачило терпіння не зірвати цю дорогу і розкішну сукню, не кинути в обличчя своєму новоспеченому чоловікові каблучку і, аби не втекти… Ти б втекла. Та той, кому належить твоє серце ніколи, чуєш, хоча й сама це добре знаєш, не втече з тобою.
Він сьогодні цілий вечір не зводив з тебе очей. Усміхався. Бажав довгих років подружнього життя. І «кидав» компліменти, що найбільше хвилювали душу душу. А тобі хотілося вити від тієї ситуації, у яку потрапила. Просто вирішила помститися коханому, довести, що зможеш без нього і виходиш заміж за його рідного брата.
Ти не раз розповідала, що у Павла була закохана ще з років чотирнадцяти. Коли у душі зароджується перше почуття, коли усвідомлюєш, що ти уже не дитина, коли світ набирає інших барв, тоді в житті з’являється той, хто першим полонить юне серце і змушує водночас бути самою щасливою, і самою нещасною. Ваші стосунки тривали недовго. Адже він на сім років старший за тебе. Зараз – це суцільна дрібниця. А тоді – ціла епоха, яка віддалила вас. Зрештою, все сталося так, як мало статися. Твій коханий одного разу просто заявив тобі, що ти ще дитина і ваше кохання приречене, сказав, що ти обов’язково зустрінеш іншого, який буде більше тобі підходити, з яким у вас будуть спільні інтереси, і який кохатиме тебе більше за життя, він не хотів слухати твоїх аргументів та слів про силу твого почуття і не повірив, коли ти кричала, перегукуючи вітер, що ніколи не зможеш його розлюбити. А він пішов, не озираючись.
Ти закінчила школу і вступила до інституту. Кожного дня плекала віру у те, що він обов’язково повернеться. Той день був найчорнішим. Твоя мама подзвонила і сказала, що він одружується. Тоді вирішила, що жити більше не потрібно. Хіба він знає, що ти в той день ледве не зробила крок, що міг розділити твоє життя на до і після. Тоді тебе стягнула з вікна подруга, котра раніше повернулася із занять. І тоді ти вперше кинулася у всі тяжкії дорослого життя, аби заглушити почуття, котре роз’їдало твоє серце.
А через півроку він розлучився і таки приповз до тебе, благаючи про прощення. Звісно, пробачила. Та ваш роман знову виявився нетривалим. Як курортний, тривав лише три місяці, коли ти була на канікулах. А потім твій Павлик зробив тобі ще один сюрприз – просто по телефону заявив, що ви таки не пара, і він іде до іншої.
Лише після трьох років розлуки, коли він зробив тебе своєю кoхaнкою, ти дізналася, що покинув Павло тебе через молодшого брата Семена, який у тебе закохався. Не хотів стояти у нього на шляху. Стомився від його претензій та істеpик, і віддав тебе, наче річ, брату.
Павло кидав тебе і повертався. Перетворив твоє життя на американську гірку. Присягався кинути дружину, розлучитися і бути лише з тобою. Та знову і знову не дотримував обіцянки. Пам’ятаєш, як в останній ваш вечір, сказала йому, що не маєш більше сил, бо п’ятнадцять років – термін не малий, і пора уже визначитися, з ким він мріє провести решту свого життя.
Того вечора він кинув лише одну фразу, що як тільки ви одружитеся, зникне весь азарт. І саме тоді ти зателефонувала Семену, який, була впевнена, і досі шaленіє від тебе і запропонувала одружитися.
Згадуючи все це, змахнеш непрохану сльозу і вийдеш до гостей. Щасливо усміхатимешся поряд з Семеном і прийматимеш чергову порцію привітань. І ніхто ніколи не довідається, що ти і досі більше за все на світі кохаєш брата нареченого…
Автор – Анжела ДЗИЦЮК.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news суворо заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Intermarium.news.
Фото – ілюстративне(pixabay.com).
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
