На даний момент мені вже двадцять дев’ять, а моєму чоловікові тридцять три. Наше спільне життя триває трохи більше трьох років і колись він мені обіцяв, що мене добре забезпечити і навіть кілька разів на рік возитиме мене на відпустку за кордон. Але все, що він мені обіцяв, так і не справдилося.
Я вже звикла до того, що він постійно мені обіцяє, але свої обіцянки не виконує. Десь щось за власний бізнес говорив, але за все наше спільне життя ще не змінив місце роботи, продовжує працювати на будівництві різноробочим, як і працював ще до наших відносин. Грошей, природно, у нас дуже мало і їх вистачає тільки на базові витрати, а якщо мені захочеться сходити до кафе, то туди доведеться йти за власні гроші та ще щось купувати чоловікові.
Ніхто з нас навіть власного житла не має, і про його появу з такими зарплатами, як у нас, я взагалі мовчу. Я
Проте нещодавно, зовсім випадково, спливла гірка і неприємна мені правда. Виявилось, що мій чоловік зовсім не різноробочий. Він уже багато років, як сварщиком і про граничну суму його зарплатні я можу тільки здогадуватись:
— А що тобі до моїх грошей? – запитує. коли я розповіла, о знаю правду, – Моє – є моє. а твоє – твоє.
Смішно, але я йому речі купувала і подарунки дорогі. Відкладала в чомусь себе обділяла і дуже тішилась трояндочці і “розбагатію, весь світ до ніг тобі покладу” на день народження.
10,11,2022
Головна картинка ілюстративна.