Розмова зі свекрухою зовсім вивела Ніну з терпіння. Ледве утримуючись, від непереборного бажання обірвати матір чоловіка на півслові і покласти трубку, вона кивала, періодично говорила «так» і «угу». Дзвонила свекруха акуратно два рази в тиждень, увечері після роботи, як раз в той час, коли Ніна вже закінчить справи і збереться, нарешті, відпочити, почитати або подивитися ТВ. Після розмови настрій зазвичай псувався і доводилося довго заспокоюватися, щоб не вихлюпнути роздратування на чоловіка або сина.
У перший раз згадку про Ніну Миколаївну (навіть імена у них були однакові) Ніна почула, коли вони з чоловіком ще не були одружені. Закохана по вуха Ніна просто прийшла в захват, коли Денис сказав:
— Люба, ти так схожа на мою матусю, навіть борщ вариш, майже, як вона!
Ніна вирішила, що це найвища похвала, і потім, коли Денис порівнював її зі своєю матір’ю, щиро раділа.
Прозріння почало наступати, коли Денис познайомив її зі своєю матусею (він завжди так говорив – «мамочка»). Маленька владна жінка уважно розглядала майбутню невістку і невдоволено кривила губи. Після обіду посадила навпроти і, владним жестом відправивши сина в іншу кімнату, стала розповідати Ніні, в яку чудову сім’ю та входить, який талановитий і незвичайний Денис, і як Ніна повинна бути вдячна їй, матері такого чудового сина, що вона згодна прийняти її в невістки.
Ніна хвилювалася настільки, що навряд чи повністю усвідомлювала, що відбувається. Основним було те, що Денис вирішив одружитися з нею !! Правда вона злегка дивувалася, чому він сам не сказав про це, і про найважливіше для себе, потрібно дізнаватися з уст матері, та ще в такій формі. Але це були дрібниці в порівнянні з головним – Денис любить її, і вони одружаться.
Відгриміло весілля, почалося сімейне життя, і весь час Ніна незримо відчувала, що Ніна Миколаївна живе разом з ними. Якщо чоловік хвалив її, то слідом було порівняння з матусею, якщо докоряв, то в приклад ставив матусю. З усіх питань, перш, ніж прийняти рішення, слід порадитися з матусею. Сама свекруха начебто ніколи не сказала жодного різкого слова, але…
Відвідувала вона Дениса і Ніну раз в тиждень, по суботах. Уважно оглядала будинок, заглядаючи в кожен куточок. У Ніни весь час крутилося в голові порівняння з відомою передачею. Тому в суботу доводилося вставати ще раніше, ніж в робочі дні, щоб приготуватися до приходу свекрухи. Побачивши замочене прання, невимиту чашку або пил десь, свекруха мовчки кривилась, потім, через деякий час, починала довгий монолог, що всі живуть по-різному, але коли жінка не встигає справлятися зі своїми обов’язками, важко чекати їй поваги від чоловіка, який до того ж, звик жити в інших умовах.
Але при Денисові раптом починала, як би, захищати її, хоча краще б лаяла. Вона могла запросто сказати, що, нехай суп зовсім несмачний, але це не привід для того, щоб Денис кривився, бо Ніночка і так докладає усіх сил, а готувати вона, може бути, ще навчиться. Денис починав розглядати суп, який прекрасно їв до цього і ще нахвалював, відставляв в сторону або ж їв далі без апетиту.
Ніна Миколаївна поводила себе так, що не було підстав влаштувати сцен, якось різко відповісти, висловити невдоволення. Але кожен раз після візитів, і навіть після розмови по телефону, Ніна відчувала себе спустошеною, без сил і без настрою.
Одного разу вона надумала поговорити з чоловіком, але той, вперше за роки життя, підвищив голос:
—Це моя матуся! Вона одна виростила мене, вклала всю душу. Я їй усім зобов’язаний і не потерплю на її адресу жодного кривого слова!
Ніна намагалася поговорити ще і ще, пояснити, що вона не має нічого проти Ніни Миколаївни, але хоче жити по-своєму, а не за вказівкою, навіть кинула чоловікові образливе – «мамин син»! Чоловік образився не на жарт і поїхав ночувати до матері. Провівши безсонну ніч в сльозах, більше Ніна не намагалася щось змінити.
З появою сина свекруха стала ще активніше – тепер вона вчила Ніну доглядати за малюком, виховувати його, причому абсолютно не терпіла ніякої думки, крім своєї власної. Взагалі мир і спокій був завжди, коли Ніна мовчала і робила все, що їй вказували, не сперечаючись і не заперечуючи.
Потім вони переїхали, причому в інший район, і Ніна Миколаївна, у якої на той час підводили ноги, відвідувала їх все рідше і рідше. Правда чоловік став частіше їздити до матусі, і кілька днів після такого візиту поводився дивно, уважно придивляючись і дістаючи до Ніни з приводу і без такого. Але це була вже майже свобода!
Ось тільки ці дзвінки! Після них вона завжди відчувала себе нещасною. Ніна пішла в дитячу, де спав чотирнадцятирічний Антошка. Поправивши ковдру синові, довго вдивлялася в улюблене обличчя. Потім раптом подумалося, що їй колись теж доведеться бути свекрухою.
Вона пообіцяла собі, що ніколи в житті не буде ось такою. Не буде повчати і вказувати. Ніколи ніколи і слова кривого не скаже. Але пройде десять років і в їхній дім увійде молоденька і тонесенька Ольга.
В перший же день вона не помиє після себе ванну і розіб’є улюблену Нінину чашку. На слідуючий, приготує щось віддалено схоже на нормальний борщ, а кава у неї вийде рідкою і напрочуд несмачною.
Ольга трималась. Не вказувала, а просто казала, як зробити, аби вийшло трошки смачніше. Ольга ображалась, а Ніна ненавиділа себе за це, але наступного дня знову делікатно намагалась допомогти Ользі, коли та явно робила щось не те.
Цікаво, це в усіх так?
Олeнa Вдoвiнa.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
