fbpx

Приблизно два місяці тому вирішила спілкуватися з людьми, як і вони зі мною. Вмикати дзеркало, так би мовити. Зробила дуже цікавий висновок – деяким людям дуже не подобається, коли ти чиниш з ними так само, як вони роблять із тобою Дивовижна непослідовність

Я – людина схильна до повноти. Ще зі школи дуже гостро ставилася до різних зауважень щодо своєї зовнішності. Спочатку переймалася, потім намагалася ігнорувати, а потім переводити все у жарт. Останній метод виявився дуже дієвим, я користувалася ним багато років і до останнього часу.

Чи то мені не щастить у житті на тактовних людей, чи їх просто стає набагато менше, але останнім часом зустрічалися не надто виховані люди, які свій характер намагалися прикрити правдолюбством. Типу, я нічого такого не кажу, це просто правда, а на правду не ображаються.

Але я вважала, що не всю правду треба озвучувати, до того ж подавати цю правду можна зовсім по-різному. Тому завжди намагалася підбирати слова, парилася над тим, чи я не ображаю людину, чи треба піднімати це тему взагалі. Навіть із тими, хто зі мною чинив інакше.

А потім у якийсь момент я собі подумала – а чому? Чому я маю берегти чиїсь почуття, а мої ні? З того часу я вирішила, що спілкуватимуся з людьми в тому ж ключі, що й вони зі мною.

На роботі є дуже специфічна колега, яка завжди акцентувала увагу на моїй зовнішності. Коли вона вкотре ознаменувалася тирадою, що мені час менше їсти, тому що піді мною крісло вже скрипить, я сказала, що їй варто переглянути гардероб, тому що не з її даними носити такі спідниці і штани.

Її реакцію треба було бачити – вона навіть чаєм поперхнулася, а потім кліпала очима, ніби намагалася переконати себе, що їй це все здалося.

Подругу, яка весь час перебиває та переводить розмову на себе, теж почала перебивати, розповідаючи “а ось у мене сьогодні”. На чоловіка, чий офіс знаходиться поруч з нашим, і який постійно бігає сварити на нас через паркування, зробила теж саме у відповідь.

Загалом, поводилася так само, як і вони. І знаєте, що з’ясувалося? Що людям це не до вподоби. Мене називали ненормальною, казали, що зі мною стало неможливо спілкуватися, ображалися на мене. Дивно, правда? Коли людина нетактовна, нехай навіть і говорячи правду, це нормально, а коли вона отримує таку ж відповідь, то це її дивує.

Я вирішила, що продовжу спілкуватися з людьми, як зі мною спілкуються вони. Мені так спокійніше живеться. Не витрачаю зайвий час на переживання і зайві люди самі обходять мене. Для добрих людей нічого не змінилося, а в інших відчутно колошматить.

Фото  ілюстративне.

You cannot copy content of this page