З моїм чоловіком Віктором ми в шлюбі вже 5 років, з яких три зустрічалися, а потім одружилися. Спочатку жили на орендованій квартирі. Ну а потім вирішили придбати своє, адже батьки з обох боків погодились допомогти. Зі свого боку я вклала десь 65 відсотків від суми та чоловік 35. Але не стали особливо на цьому акцентувати увагу. Все ж таки ми тепер сім’я, а значить, все спільне і все порівну, ми на рівних умовах.
Не варто навіть пояснювати, яке це неймовірне почуття жити у своїй квартирі.
Зі свекрухою у нас ніколи непорозумінь не було. Сказати, що ми були як мати з дочкою неможливо, але начебто стосунки були задовільними. Вона ніколи не втручалась у наше життя, а я завжди ставилася до неї шанобливо.
Через два місяці після придбання власного житла свекруха вирішила приїхати до нас у гості. Я була не проти. Раніше, коли приїжджала на орендовану квартиру, вона завжди поводилася як гостя.
Цього разу свекруха так само повелася нормально, хоча затрималася десь на місяць. Потім дізнаюся, що покликала свекруху ще й дочку свою до нас у гості. Ну, я знову не була проти. Ірі 18, вона якраз закінчила школу, літо було.
Минуло кілька тижнів, свекруха почала збиратися додому, ну а Іра сидить і сидить. Мені ж незручно було питати, чому вона речі не збирає. Потім приходжу з роботи, свекрухи нема, поїхала додому, а Іра залишилася. Запитую, в чому річ. Чоловік і каже мені, що дівчинка вступатиме до університету, треба пожити трохи у нас, не буде ж вона знімати заради цього житло. А потім, коли, дай Боже, потрапить у інститут, переїде до гуртожитку. Я й погодилась, навіть думки не було проти того.
Настав час, коли Іра все ж потрапила на навчання, пройшов уже місяць, а вона не з’їжджає. Я почала цікавитися, в чому справа. Чоловік мені почав розповідати якісь байки про те, що гуртожитки всього два та обидва дуже далеко, тому потрібно, щоб сестра пожила ще кілька місяців, доки не вирішать, що робити.
Але я розуміла, що щось тут не те. Поїхала я до університету, дізналася там, що насправді гуртожитки знаходяться близько і що моя племінниця може спокійно влаштуватися туди.
Того ж вечора у нас з чоловіком була досить неприємна розмова, адже мені казали неправду весь цей час. Свекруха думала, що зуміє так усе влаштувати, щоб усі роки навчання (а дівчина на лікаря вчитись пішла, це ж сім років мінімум) вона жила у нас. На думку матері чоловіка, у гуртожитку її донька не зможе жити. І нічого, що я теж жила у гуртожитку у роки навчання.
Втім, через тиждень Іра поїхала жити до гуртожитку, а свекруха перестала зі мною розмовляти. Я все розумію, ми родина і так не гоже. Але житло ми придбали лиш для того, аби жити окремо і спокійно, а чужалюдина в домі на невизначений термін мене не влаштовує зовсім.
Головна картинка – intermarium.news.