Батьки мого чоловіка із села. Роботи не мають, живуть за рахунок землі і господарки. Тримають з десяток свиней і дві корови. Що цікаво – нам вони ніколи навіть літри молока не запропонували, проте від чоловіка мого чекають допомоги щомісяця.
Спочатку він передавав їм свою щомісячну премію. там тисячі три чотири, на нашому сімейному бюджеті то ніяк не позначалось, але коли премії відмінили і ще й зарплатню урізали, то надсилати гроші в село батькам уже було трішки складно. Проте свекор і свекруха телефонували рівно десятого числа, аби нагадати, що вони чекають..
Я не проти, батькам треба помагати. Але мої ніколи не просять фінансової допомоги, навіть вони допомагають нам періодично. Я не раз казала чоловіку, що подібні “подарунки” потрібно уже відмінити – час не той. а він вперся, мовляв то його тато і мама і йому вирішувати куди власні гроші дівати. Після цієї розмови наш бюджет став роздільним.
А нещодавно батько чоловіка захотів відремонтувати свій старий будинок у селі і, звичайно, ніякої суми у нього для цього не було. Він зателефонував до сина.
Чоловік відразу переказав йому всю свою зарплатню. Коли я прийшла з роботи, він попросив і мене переказати гроші батькові, адже вони повинні придбати шпалери плитку і цеглу.
Я вибачилась і сказала, що в мене ще місяць попереду до наступної зарплатні. Мені їсти потрібно, за садок оплатити і дітей одягти взути. Я на паузу не поставлю життя тільки тому, що свекри хату вирішили відремонтувати. Звідки стільки зухвальства, я не розумію.
Тепер уся його родина зі мною не спілкується. Обговорюють постійно. Найприкріше, що чоловік на їхньому боці і теж став відноситись холодно до мене.
Ну а свекри заявили, що я не думаю про родину. а лиш про себе.
От поясніть мені – треба було все з гаманця витрусити, чи як? А жити з дітьми як, а в тарілки їм що сипати – шпалери нові?
Ну хіба ж я не права?
27,01,2023
Головна картинка ілюстративна.
