Я з чоловіком та двома дітьми проживаю у місті. Хочеться відзначити, що живемо ми в достатку та щасливо. Валерій дуже хазяйновитий і майстер на всі руки. Він може все зробити сам, і полагодити, і заробити грошей, і з сім’єю багато часу проводить.

І все в нашій родині прекрасно. якби ж не старший брат мого чоловіка. Вони квартиру не далеко від нашої винаймають і відколи в родині двійня з’явилась, так Степан вирішив до нас ледь не перебратись.

Приходжу я з роботи, стаю до плити вечерю готувати, чоловіка і дітей годувати, а тут дзвінок у двері. так і є – Степан. Привід у нього завжди є і вагомий, але правда ж в тому, що приходить він поїсти і в тиші кілька годин посидіти.

Таким чином він відпочиває від своєї дружини та дітей, тому що у них вдома він не може спокійно відпочити. та й готувати його дружина часу не має, от він до нас і бігає ніби як у справах, а тут раз і на вечерю потрапив.

Воно ніби й нічого, най собі ходить людина, не об’їсть, але на днях мене перестріла невістка і влаштувала сцену зі сльозами. Виходило, що я її чоловіка з сім’ї забираю. Вона мені говорила, що якби я його не пускала, він би і не покидав її з дітьми одну вечорами. Та й через мене у них непорозуміння постійні, адже брат мого чоловіка своїй жінці розповідає. що та не може бути такою ж хорошою господинею, як я.

Я поговорила з чоловіком, а той одразу брату зателефонував. Поговорили вони, брат його до нас у той вечір не прийшов, проте вже наступного дня до мене зателефонувала його жінка і сказала, що через мене вони розлучаються. Мовляв учора брат чоловіка вкотре розповідав їй яка я хороша і вона не витримала – забрала дітей і пішла від нього.

Тепер я почуваюсь винною, а от у чому зрозуміти не можу. Не потрібно було двері відчиняти, чи коли людина до столу сідала, то в плечі і з хати?

В чому моя вина?

28,01,2023

Головна картинка ілюстративна.