fbpx

Прийшла вона у гості до давньої подруги. Випила каву і раптом згадала, що в Марії ювілей планується. Та її й запросила. Ну а як? Чемна ж людина. Хоч розуміла, що Рита не прийде. Марія б не пішла, адже зрозуміло ж, що запрошують тебе напередодні свята з чемності. Та й замовлено вже все. Куди приходити. Але не тією Рита людиною виявилась. У неї своя логіка була

Марії виповнилося 50 років. Вона вирішила відсвяткувати ювілей у ресторані. Запросила найближчих людей, щоб відзначити у вузькому колі. Але буквально за кілька днів до урочистостей приїхала до неї стара подруга. Вони навчалися в одному інституті, а потім роз’їхалися різними містами. Іноді листувалися, щорічно зустрічалися, але тут подруга вирішила повернутися до рідних країв і заскочити до Марії.

Прийшла вона у гості до давньої подруги. Випила каву і раптом згадала, що в Марії ювілей планується. Та її й запросила. Ну а як? Чемна ж людина. Хоч розуміла, що Рита не прийде. Марія б не пішла.

Рита прийшла до ресторану та не одна, а зі своїм співмешканцем. Таким чином, вона хотіла познайомити Марію з “чоловіком”. Іменинниці довелося віддати свій набір їжі несподіваному гостю, тому що частування були замовлені порційно. Марія не стала акцентувати увагу на нетактовності подруги, тому задовільнялась салатами та бутербродами.

Свято вийшло на славу. Всі веселилися та розважалися. Вже ближче до півночі гості почали розходитися, а офіціанти взялися збирати страви, щоб віддати Марії.

Рита зі своїм коханим йти не поспішали. Вони все нахвалювали частування і продовжували святкувати. Офіціанти вже втомилися на них чекати і нагадали, що заклад працює до 11. Ті обурилися, що ресторан повинен працювати доти, доки не піде останній клієнт, навіть скаргу написали, адже їм свято псували. Вони погодити піти, коли Марія пообіцяла сплатити таксі і дати із собою “тормозок”.

Коли Марії з чоловіком приїхали додому та почали вивантажувати всі подарунки, поруч зупинилось таксі. І хто ви думаєте звідти вийшов? Рита зі своїм чоловіком. Вони почали співати на весь двір і будити сусідів.

– Чого ти, подруго, спати зібралася? Час дитячий, давай святкувати, — волала Рита в паузі між піснями .

Марії довелося здатися, адже сусіди вже почали виглядати з вікон. Дві години гості ще на кухні біля іменинниці просиділи. Як би чоловік їм не натякав, що спати вже хоче, ті не звертали уваги. Марія сама вже засинала, але виставити гостей їй не дозволяла совість.

Через годину її терпінню прийшов кінець — вона прямо сказала, що настав час закінчувати. Рита погодилася, тільки захотіла попросила вислухати останній тост. А потім ще й ще. Ось уже 4 ранку.

Коли вони розійшлися, Марія просто в одязі завалилася в ліжко. Але довго їй спати не довелося — з самого ранку Рита з кавалером уже були на порозі. Вони прийшли на продовження свята.

– Ми йдемо до батьків. Вибачте, – сказала Марія.

— Ми ж до вас у гості прийшли, як ви можете кудись піти? Подзвони батькам, скажи, що завтра зайдеш, або краще ми з тобою, – заявила Рита, – Я тітку Ніну вже давно не бачила, поздоровити треба з ювілеєм доньки.

– Рито, у тебе совість взагалі є? Ти скільки святкуватимеш? Тиждень, місяць, рік? Може й прабабусю мою поздоровиш? Що за розмови узагалі такі?

Чоловік Марії виніс прямо в коридор неочікуваним гостям “щось із собою”, а потім зачинив двері. А Марія сіла і заплакала. Про такий день народження вона і мріяти не могла.

Передрук лише з гіперпосиланням на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page