Про те, що інколи треба постукати у багато дверей, щоб хоч одна з них відкрилася
Одного разу внучка прийшла в гості до бабусі, яка була дуже старою. Жінка почала розпитувати молоду дівчину про її життя, про успіхи, але та відповідала неохоче і здебільшого відмовчувалася.
– Онучко, ти здаєшся дуже втомленою і замученою. З тобою щось трапилося? Щось в твоєму житті не складається?
На очі у дівчини навернулися сльози.
– Так, бабусю, в моєму житті все не слава богу, – сказала вона. – Мене поглинула рутина, і я не відчуваю, що здатна на щось більше. Мені здається, що у мене немає ніяких перспектив, я завжди буду така ж нещаслива.
Бабуся з ніжністю подивилася на свою гостю, а потім сказала:
– Не переймайся, мила. У мене є для тебе подарунок. Тільки ось я стала зовсім старою і забула, в який з ящиків комода я його поклала. Пошукай, будь ласка.
– Не страшно, – відповіла внучка. – Я легко знайду його.
Читайте також: Яке ж це щастя — внуки на руках! Дай Боже, всім цієї миті дочекатись!
Дівчина почала один за іншим відсувати ящики старовинного комода. Майже в кожному з них було ще по кілька ящиків – комод був спроектований спеціально для зберігання всього необхідного для шиття, тому в ньому могло вміститися багато всяких дрібниць.
Втім, подарунок знайшовся дійсно швидко. У гарний папір був загорнутий щоденник в тисненій палітурці – саме такими завжди користувалася внучка. А до нього був прикріплений папірець, на якому було написано: «Пам’ятай: в житті є безліч дверей, і за якоюсь із них ховається подарунок долі».
– Він давно чекав свого часу, – сказала бабуся і посміхнулася.
Для того, щоб звернути на вірну дорогу, часом потрібно пройти десяток невірних шляхів. Але врешті-решт вони все одно призведуть туди, куди потрібно, головне – продовжувати йти, не зупиняючись.
За матеріалами.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
