Жив-був дракон. І більш всього на світі він дорожив своїм багатством, своїми скарбами, котрі він збирав на протязі тисячі років. Для нього не було нічого милішого, ніж лежати на купі золота та дорогоцінностей. А в стелі печери була велика дірка. Вдень через неї лилося сонячне світло, а вночі було видно зірку. Дракон дивився на неї кожну ніч, а зоря сіяла ясніше за коштовне каміння. І дракон за всяку ціну хотів заволодіти цією зорею і поставити її у свою скарбницю.
Повз його печеру одного разу проходив старець і дракон його запитав:
– Як мені затягнути зорю у мою печеру?
– Це дуже складно. Тобі прийдеться спочатку долетіти до неї, і тоді зоря стане твоєю.
– А скільки часу летіти?
Читайте також: Особлива притча на час Великого Посту: зло, яке Ви робите, залишається з Вами!
Старець глянув на зорю і відповів:
– Десь біля тисячу років.
– За тисячу років всі мої скарби розкрадуть. Та й я не зможу повернутися із своєю зорею назад – дракони більше двох тисяч років не живуть.
– Тоді справа ще серйозніша – тобі прийдеться вибирати, де ти зустрінеш свою cмepть – в печері, на купі із скарбами, чи в променях своєї зорі.
За матеріалами – Духовний Дзвін.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
