fbpx

— Привів син кралечку – наречену до нас жити. Я одразу зрозуміла, що вона йому не пара. Не повіриш, і місяця не минуло, як мусила її за двері виставити. Таке мені в очі без сорому почала говорити, що я й не очікувала. а син ще й мене винною зробив. Уявляєш?

— Привів син кралечку – наречену до нас жити. Я одразу зрозуміла, що вона йому не пара. Не повіриш, і місяця не минуло, як мусила її за двері виставити. Таке мені в очі без сорому почала говорити, що я й не очікувала. а син ще й мене винною зробив. Уявляєш?

Скільки цікавого можна дізнатися про людину за 30-хвилинну поїздку в електричці? Якщо у людини рот не закривається ні на секунду, то можна дізнатися багато.

Це я про жінку в червоному капелюсі, яка сиділа зі своєю знайомою Оленкою спиною до нас, коли ми з чоловіком їхали з дачі. Вона розповідала про свої взаємини з сином і його дівчиною.

Заодно і я дізналася, що у жінки є не тільки син, а й доросла дочка, яка живе окремо. Син же нещодавно привів в будинок дівчину і оголосив матері, що буде з нею жити.

– Гарненька, чорнява, чорноока, зі світлою шкірою, але погляд, мов у хижака, –  описувала її жінка.

Матері вона відразу не сподобалася. По-перше, стала диміти при ній, а по-друге, ніколи не прибирала навіть у своїй кімнаті.

– Добре, хай не прибирається, якщо їй це подобається, але диміти в кімнаті я навіть чоловікові своєму не дозволяла, не те, що цій, – голосно жалілась жінка.

І господиня дому не витерпіла, зробила зауваження, на що «без п’яти хвилин невістка» відповіла:

– Не подобається, йдіть жити до доньки.

Співрозмовниця жінки в червоному капелюсі на ім’я Олена ахнула, здивувавшись нахабству незнайомої дівиці.

– Я її вигнала. Ніхто по суті, а надумала командувати в моєму домі, -продовжувала обурюватись жінка.

Син помчав за нею, звинувативши мене в черствості, а через півроку, поживши на квартирі, почав вимагати, щоб я віддала його частку в нашому домі. Ось їду зараз до юриста дізнатися, як вирішити це питання.

Трохи помовчавши, вона стала запрошувати Олену в гості:

– Ти приїжджай до мене, Оленка. Чайку поп’ємо з цукерками.

Дочекавшись від Олени ствердної відповіді продовжила обурюватися:

– А дівицю цю я ніколи не пущу навіть на поріг свого будинку, нехай і не сподівається. Син у мене слабохарактерний, в батька, а я підлості ніколи не пробачу. Ось дізнаюся, скільки я йому повинна виділити за будинок віддам, але ні копійкою більше. Подивлюсь, скільки він проживе з цією красунею писаною.

Редакція тексту – intermarium.news

Головне фото – firestock.ru

You cannot copy content of this page