Я йому одразу сказала, що борщі варити і шкарпетки його прасувати, то до дружини. Ще перші дні були такі цікаві, романтичні, але далі все зводилося до того, що я мала сидіти вдома та чекати його з вечерею, він наминав і з повним ротом жалівся на колег по роботі, керівництво, ніхто не цінує такого генія.
Нащо я взагалі з ним зв’язалася – таке я собі плутала і сказала йому, що з поганим настроєм теж до дружини.
– Ти не хоче мене вислухати?
– А я зобов’язана? Слухай, ми тут для того аби гарно проводити час, але останні дні цього не відбувається, бо ти мене чомусь плутаєш зі своєю дружиною.
– А хіба ти не хочеш бути моєю дружиною?
– Боже збав! Я взагалі тільки для того все затіяла аби подивитися чи такий вірний сім’янин поведеться.
І це була щира правда. Юля мені подруга і вона часто їздить у відрядження і мене просила аби я щось її дітям та чоловікові готувала. Я погодилася і далі подумала чи такий вже Віктор вірний?
Знаєте, навіть не довелося прикласти зайвих зусиль.
Але потім так мені каже:
– Це ти мене причарувала, я не винний.
Мені б вже тоді задуматися та це все припинити, але мені було нудно, в особистому житті нікого не було, а Віктор дуже старався, от і затягло це все.
А тепер як подумаю, що можу втратити подругу через такого, то мені справді аж мороз по шкірі йде.
Отак ми й закінчили це все, я була рада, що Юля нічого не знає, бо мені такий чоловік сто років не потрібен.
Аж тут Віктор з валізами та до мене:
– Пусти на деякий час, Юля мене виставила, сусідка їй про все розповіла.
– Та зараз, у мене однокімнатна квартира, де ти будеш спати?
– Аню, ти ж казала, що я тобі подобаюся.
– А тепер вже ні.
Закрила перед ним двері. Бач, що собі задумав, зліз з шиї подруги і вже хоче на мою видряпатися. І через нього я втратила свою найкращу подругу. До кого я тепер буду приходити зі своїми проблемами, хто мене вислухає, нагодує варениками, стане на мою сторону? Вона мене так в житті підтримувала.
Якби Віктор пройшов перевірку, то нічого з цього не було б!
Я телефоную до подруги та прошу зі мною поговорити та все пояснити, але вона мене всюди заблокувала, а до неї я не йду, бо там зараз її мама, тітка Олена, то вона мене може й не зрозуміти.
Я певна, що ми з подругою помиримося, з часом вона зрозуміє, що чим раніше пішов такий чоловік, тим краще, на нього взагалі не можна було розраховувати.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
