fbpx

Решту подробиць сказала Галині на вухо хитро зиркаючи на Галининого чоловіка. Обоє реготали й навіть стола винесли на балкон, щоб можна було бачити, про кого йдеться. Дарина тикнула пальцем на молодика, який саме йшов подвір’ям

Дарина частенько стикалася із новою сусідкою то у дворі, то у магазині, то у під’їзді будинку. Спочатку лише кивали одна одній та усміхалися, пізніше почали вітатися і обмінюватися декількома словами, чи про погоду, чи про ціни на ринку. Лише сьогодні розмова тривала значно довше. Слово за словом почали без приховувань виливали одна одній те, що хвилювало роками. Дарина ремствувала:

– Сусідка справа принаджує безпритульних котів та собак, а ті “ходять” під моєю квартирою, такий аромат, що хоч сокиру вішай, а дрібна живність просто по ногах стрибає! Сусідка поверхом вище, то й розповідати не треба, сама все бачиш і чуєш. Ось ще побачиш, у який будинок попала… Головне – бережи чоловіка, бо заберуть!

За матеріалами – Вісник Переяславщини.

Галина, мило усміхаючись:

– Не заберуть! Живемо із чоловіком душа в душу, повне розуміння у всьому з пів слова, лише раз сперечалися за усе життя та й то через якусь дрібницю, що й не пригадаю!

Виявилося, що обидві приблизно одного віку, мають спільні інтереси, переглядають одні й ті ж телепрограми та люблять готувати усілякі витребеньки із тіста. Проговоривши майже годину, вирішили зустрітися у Галини увечері за чашечкою кави. Молодичці так сподобалася нова знайома, що ледве дочекалася вечора, спекла кекси, прихопила наливку з вишень та слив, пішла… Після четвертої чашки кави до дівчаток приєднався чоловік Галини й посиденьки продовжили, підкріплюючи знайомство серйознішим питвом. Після наливки у Дарини геть розв’язався язик і вона «по секрету» розповідала, хто, із ким, де та як:

– Отой із третього під’їзду вчащає до Віри Максимівни з першої квартири. Він з виду ніби непримітний, а на ділі ще ого-го, Віра якось розповідала…

Решту подробиць сказала Галині на вухо хитро зиркаючи на Галининого чоловіка. Обоє реготали й навіть стола винесли на балкон, щоб можна було бачити, про кого йдеться. Дарина тикнула пальцем на молодика, який саме йшов подвір’ям:

– А отой тихоня у кепці заходжає до Любки, яка має чоловіка, але живуть утрьох. А ота тітонька, що тягне кравчучку, у всіх позичає гроші, але ніколи не повертає. Ота компашка, що ніби грає у доміно, – насправді затяті чарколюби, дмуть аж гуде, все справно їм “постачає” Нінка.

Дивлячись на веселу компанію, один із гравців помахав рукою. Дарина кивнула на нього:

– Це Василь – ще той фрукт! Разів зо п’ять був одружений, має купу дітей по світу і ні з ким не родичається, до мене підкочує. Та не так до мене, як до моєї квартири!

Розійшлися. Уранці Дарина мало не проспала роботу, похапцем збиралася. Василь чекав на неї під дверима квартири, прошипів:

– Я лише два рази був одруженим! Два, а не п’ять! Не мої діти, не мої!

Любка перестала вітатися, скоса зиркала на Дарину синюшним оком. Нінка спроваджувала свою клієнтуру винятково до Дарини. Мисочки із їжею для котів перемістилися прямісінько під Даринині двері, а нещодавно хтось вибив вікно на балконі.

Радувало лиш те, що у її житті нарешті з’явилися сердечні сусіди, які кликали до себе у гості майже кожного дня.

Автор – Людмила Левченко.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page