Брат уже котрий місяць мені спокою не дає, і я просто не знаю, як мені бути. Справа в тому, що у нас мама занедужала — змінилась у поведінці до невпізнання. Ситуація настільки серйозна, що сама я вже не впораюся. Тим більше нещодавно я сама стала мамою і просто не можу приділяти своїй неньці стільки часу, як потребує її непростий стан. Я хотіла б її визначити до спеціального закладу, але брат категорично проти. Він каже, що мама не заслужила такого ставлення.
Раніше у нас була чудова, міцна родина. Ми з братом завжди підтримували одне одного і допомагали батькам. Все почало змінюватися після того. як не стало батька.
Брат після навчання залишився жити в іншому місті, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Я ж жила у рідному місті. Коли вийшла заміж, ми з чоловіком винайняли окрему квартиру і почали заробляти на власне житло. Планів на життя було просто море!
Але позаторік не стало нашого татка. Мама дуже тяжко пережила це. Недуги посипались одна за одною і постаріла прямо моментально. А потім якось враз вона змінилась. Стала забувати усе, дуже і дуже неспокійна, все йти кудись хоче і її потрібно зупиняти.
Мені довелося перевестися на віддалений формат роботи та разом із чоловіком переїхати до мами, адже її одну не можна було залишати ні на хвилину. Я думала, що все-таки зможу досягти якогось прогресу, але мамі не легшало. З кожним днем ситуація лише погіршувалась. після обстеження спеціаліст сказав змиритись і готуватись до того, що це лиш початкові прояви.
Це настільки складно, що працювати і жити повноцінним життям неможливо поряд. Коли мій чоловік втомився, він запропонував підшукати приватний заклад.
— Так, це дорого, але ти зможеш працювати та приділяти час своїй родині. Тим більше, у тебе є брат — можна поділити цю суму навпіл, — запропонував він.
Я вирішила, що чоловік має рацію, і зателефонувала братові. Перед цим я з’їздила до кількох подібних установ, переглянула умови, дізналася ціни та обрала фаворита. Я була впевнена, що брат підтримає моє рішення, але його відповідь мене, м’яко кажучи, ошелешила.
— Рідну маму? Туди? Не вірю. що це саме ти говориш? Як ти можеш таке казати? І це твоя подяка за все, що мама тобі зробила? — репетував він у слухавку.
Попри те, що брат був проти, я розуміла, що іншого виходу просто немає. Найцікавіше, що забирати її до себе він також не хоче. Виходить, що мама наша, а відповідальна за неї тільки я?
У брата залізне виправдання – не може повісити турботи про матір на дружину. Але чому тоді мій чоловік поділяє зі мною всі ці складнощі? Де ж справедливість?
Він намагався мені дорікнути квартирою, та тільки я ясно дала зрозуміти, що можу за один день звільнити приміщення, якщо він хоче зайняти моє місце.
Я розумію, що, можливо, роблю неправильно, та тільки іншого виходу не бачу.
Хіба я не права?
03,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
